образ

О́БРАЗ¹, у, ч.

1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь.

Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Вовчок, І, 1955, 363);

Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський, Як розпочата у мармурі постать, іще невиразна, Ще не дороблена тоншим різцем (Зеров, Вибр., 1966, 311);

// Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам’яті або створений уявою.

Наша мати так зжилась з образом твоїм.. після слів моїх, що недавно призналась мені, що вже кохає тебе (Коцюб., III, 1956, 128);

Степан.. ще постояв якусь хвильку перед порогом, поновив у пам’яті образ Ольги (Стельмах, II, 1962, 154);

Сотнику Дерзкому.. цей край постає в іншому образі — у сонці сліпучім, у весняному цвітінні (Гончар, II, 1959, 431);

// Подоба, копія кого-, чого-небудь.

Синок, вірний образ батька та єдина потіха.., в тих самих росте ідеях (Фр., VI, 1951, 322);

Що лякатись? Ні взяти, ні дать: Мій певнісінький образ по виду, — Так на мене скидається він (Граб., І, 1959, 236).

В о́бразі — у вигляді.

[Юда:] Все марилось мені — то райська брама, то золотий престол, а на престолі Мессія в образі того промовця (Л. Укр., III, 1952, 136);

Звір у образі людини для бомби ціль собі знайшов (Гонч., Вибр., 1959, 146);

Утрача́ти (утра́тити) людськи́й о́браз — переставати бути схожим на людину, втрачати вигляд, риси людини.

Якби люди не працювали, поступово втратили б людський образ (Чорн., Красиві люди, 1961, 52).

2. Специфічна для літератури і мистецтва конкретно-чуттєва форма відображення дійсності.

В науці певна ідея виражається через поняття, а в мистецтві — через образи (Мист. кіно, 1955, 36);

Павло Тичина створює розкішні зорові й музичні образи, сповнені руху, енергії (Талант.., 1958, 32);

Образ Дніпра проходить крізь усю його [Т. Шевченка] творчість (Рильський, III, 1956, 26);

Мій друг думає образами й фарбами (Ю. Янов., І, 1958, 133);

// Тип, узагальнений характер, створений письменником, митцем.

Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував у образі орла-беркута (Коцюб., III, 1956, 38);

У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (Довж., І, 1958, 12);

Кожна людина, а отже і її мистецьке втілення в сценічному образі таїть в собі різні позитивні й негативні риси характеру (З глибин душі, 1959, 72).

Вхо́дити (увійти́) в о́браз — зживатися з персонажем мистецького твору, переймаючись його духовним світом (про гру актора, майстерність читця і т. ін.).

— Коли вас пустили, то сидіть смирно, бо я звелю вийти всім, хто не зайнятий на репетиції. Що за бешкетники? Ви ж не даєте йому увійти в образ (Кучер, Трудна любов, 1960, 324).

3. спец. Зображення якого-небудь явища через інше, конкретніше або яскравіше за допомогою мовного звороту, переносного вживання слова і т. ін.; троп.

Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (Головко, II, 1957, 129).

4. перев. мн. Те, що вимальовується, постає в чиїй-небудь уяві.

Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів (Фр., IV, 1950, 28);

Душа твоя вже повна була вщерть одним словом: земля, "моя земля!", і будилися в тобі образи твоїх давніх мрій (Головко, І, 1957, 566).

5. Зображення зовнішнього вигляду кого-, чого-небудь (про портрет, фотографію, скульптуру і т. ін.).

[Годвінсон:] Ти ж пам’ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? Я по одежі взнав, що то мій образ (Л. Укр., III, 1952, 68);

В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (Собко, Звич. життя, 1957, 42).

6. філос. Відображення в свідомості явищ об’єктивної дійсності.

Наші відчуття, наша свідомість є лише образ зовнішнього світу.. (Ленін, 18, 1971, 59).

7. заст., жарт. Обличчя.

— Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є. Іноді й уродлива, та лиха гадина… (Мирний, І, 1949, 354);

— Не одягайся, спершу підемо та образи свої помиємо (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 43).

О́БРАЗ², а, ч. (мн. образи́, і́в).

1. Те саме, що іко́на.

До півночі молилась вона перед образами, прохала в бога щастя-долі своїй першій дитині (Н.-Лев., І, 1956, 142);

Блимнула свічечка, блимнула друга і третя — і затеплились вони рівним вогнем перед образом Миколая-угодника (Стельмах, II, 1962, 312).

2. заст. Картина.

На боковій стіні.. висів великий образ у золочених рамах (Фр., V, 1951, 186);

Важке склепіння [зали] було оздоблене образами на історичні теми, роботи німецьких малярів, в золочених рамах (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44).