образ

О́БРАЗ¹, у, ч.

1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь.

Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Марко Вовчок);

Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський, Як розпочата у мармурі постать, іще невиразна, Ще не дороблена тоншим різцем (М. Зеров);

// Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам'яті або створений уявою.

Наша мати так зжилась з образом твоїм .. після слів моїх, що недавно призналась мені, що вже кохає тебе (М. Коцюбинський);

Степан .. ще постояв якусь хвильку перед порогом, поновив у пам'яті образ Ольги (М. Стельмах);

Сотнику .. цей край постає в іншому образі – у сонці сліпучім, у весняному цвітінні (О. Гончар);

// Подоба, копія кого-, чого-небудь.

Синок, вірний образ батька та єдина потіха.., в тих самих росте ідеях (І. Франко);

Що лякатись? Ні взяти, ні дать: Мій певнісінький образ по виду, – Так на мене скидається він (П. Грабовський).

2. Специфічне для літератури і мистецтва узагальнене художнє відображення дійсності, втілене у форму конкретного явища.

В науці певна ідея виражається через поняття, а в мистецтві – через образи (з наук. літ.);

Павло Тичина створює розкішні зорові й музичні образи, сповнені руху, енергії (з публіц. літ.);

Образ Дніпра проходить крізь усю його [Т. Шевченка] творчість (М. Рильський);

Мій друг думає образами й фарбами (Ю. Яновський);

// Тип, узагальнений характер, створений письменником, митцем.

Всю свою ненависть до хижацтва Франко сконцентрував у образі орла-беркута (М. Коцюбинський);

У нечисленному ряді жіночих образів образ матері заступив собою всі інші (О. Довженко);

Кожна людина, а отже і її мистецьке втілення в сценічному образі таїть в собі різні позитивні й негативні риси характеру (з мемуарної літ.).

3. спец. Зображення якого-небудь явища через інше, конкретніше або яскравіше за допомогою мовного звороту, переносного вживання слова і т. ін.; троп.

Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи (А. Головко);

В науці певна ідея виражається через поняття, у мистецтві – через образи (з наук.-попул. літ.).

4. перев. мн. Те, що вимальовується, постає в чиїй-небудь уяві.

Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи, а найрадніше чудові, тихі, ясні образи полонини, лісів (І. Франко);

Душа твоя вже повна була вщерть одним словом: земля, “моя земля!”, і будилися в тобі образи твоїх давніх мрій (А. Головко).

5. Зображення зовнішнього вигляду кого-, чого-небудь (про портрет, фотографію, скульптуру і т. ін.).

[Годвінсон:] Ти ж пам'ятаєш тую подобизну, що він зліпив на глум, неначе з мене? Я по одежі взнав, що то мій образ (Леся Українка);

В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (В. Собко).

6. філос. Відображення в свідомості явищ об'єктивної дійсності.

Разом із словом у пам'яті людини зринає образ названого предмета (із журн.).

7. заст., жарт. Обличчя.

– Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є. Іноді й уродлива, та лиха гадина... (Панас Мирний);

– Не одягайся, спершу підемо та образи свої помиємо (М. Ю. Тарновський).

Прийма́ти / прийня́ти о́браз див. прийма́ти;

Ство́рювати / створи́ти о́браз див. ство́рювати;

Утрача́ти / утра́тити людськи́й о́браз див. утрача́ти.

△ (1) Ві́чний о́браз – літературний персонаж, який завдяки надзвичайному художньому узагальненню й духовній глибині має загальнолюдське, позачасове значення (напр., Прометей, Дон Кіхот, Гамлет, Фауст).

Загальнолюдська масштабність мислення Лесі Українки досягалася не лише світовими сюжетами та вічними образами, але передусім завдяки проблемам, які вона ставить (з наук. літ.);

Вхо́дити / ввійти́ в о́браз див. вхо́дити;

(2) Ейдети́чний о́браз, псих. – форма пам'яті, коли людина надзвичайно яскраво уявляє собі всі елементи, дрібниці і т. ін. певного зображення.

Очі – індикатор актуальних для людини каналів комунікації, і процеси синтезу (конструювання) вимагають рухів очей праворуч, ейдетичні ж образи зосереджено ліворуч (ідеться про нормативну невербаліку) (з наук. літ.);

Час мистецтва є видовищним, зоровим, ейдетичним образом світу, він вражає образною динамікою в літературі, театрі, кіно (з наук. літ.).

○ (3) В о́бразі, у знач. прийм., з род. в. – указує на предмет, до якого щось подібне, особу, на яку хтось схожий.

[Юда:] Все марилось мені – то райська брама, то золотий престол, а на престолі Мессія в образі того промовця (Леся Українка);

Звір у образі людини для бомби ціль собі знайшов (І. Гончаренко).

△ (4) Негати́вний о́браз (персона́ж), літ. – герой твору, наділений поганими рисами, властивостями і т. ін.

Негативні образи потрібні в книжках не для вигідного відтінювання, високих чеснот позитивних героїв, а насамперед для того, щоб позитивний герой мав проти кого боротися (з наук.-попул. літ.);

По інерції, що виробилась роками, в театрі міцно укорінився механічний поділ персонажів на позитивних і негативних (з мемуарної літ.).

О́БРАЗ², а, ч. (мн. образи́, і́в).

1. Те саме, що іко́на.

До півночі молилась вона перед образами, прохала в Бога щастя-долі своїй першій дитині (І. Нечуй-Левицький);

Блимнула свічечка, блимнула друга і третя – і затеплились вони рівним вогнем перед образом Миколая-угодника (М. Стельмах).

2. заст. Картина.

Важке склепіння [зали] було оздоблене образами на історичні теми, роботи німецьких малярів, в золочених рамах (П. Панч);

Хдожник Ілля Репін, готуючись малювати великий образ: “Запорожці пишуть листа до турецького султана”, їздив по містах колишнього Запоріжжя (О. Воропай).