образ

о́браз 1. зовнішній вигляд; образ

о́браз не́ндзи і розпа́чинендза

2. видіння (м, ср, ст): Кожного разу замикаю очі й бачу виразно образи Святвечора (Загачевський)

3. ікона (м, ср, ст)

мисте́цький о́браз картина (ст): Та люди як мистецькі образи: інакше представляються здалека, інакше – зблизька (Вільде)

я тобі́ про образи́, а ти мені́ про гарбузи́ || = дід про хліб, баба про фіялки

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. образ — Картина [V] образи: — картини [VI,VII] Словник з творів Івана Франка
  2. образ — о́браз 1 іменник чоловічого роду ікона о́браз 2 іменник чоловічого роду обличчя, постать, художній засіб, тип Орфографічний словник української мови
  3. образ — 1) особлива форма естетичного освоєння світу, при якій збігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність — на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять 2) персонаж у художньому творі 3) те саме, що й риторична фігура аба троп. Словник стилістичних термінів
  4. образ — <мн. оБРАЗИ>, (людський) подоба, вигляд, з. постать; (обличчя) портрет; ЛІТ. тип, персонаж, герой; (чого) зображення, картина; Ж. обличчя. <мн. ОБРАЗи>, ікона, картина; образок. Словник синонімів Караванського
  5. образ — 1. Те саме, що ікона; 2. Ікона із зображенням обличчя Ісуса Христа, Богородиці чи святого; заст. лик; 2. Священне зображення чи предмет, який не тільки уречевлює духовне значення, але й відтворює зовнішню подібність божествених і небесних осіб, предметів: ікона, розп'яття, літургійний посуд тощо Словник церковно-обрядової термінології
  6. образ — I [образ] -за, м. (на) -з'і, мн. образи, образ'іў два образие (ікона) II [образ] -зу, м. (на) -з'і, мн. -зие, -з'іў (обличчя, постать, художній засіб, тип) Орфоепічний словник української мови
  7. образ — I -у, ч. 1》 Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. || Вигляд кого-, чого-небудь, відтворений у свідомості, пам'яті або створений уявою. || Подоба, копія кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. образ — О́БРАЗ¹, у, ч. 1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Вовчок, І, 1955, 363); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський... Словник української мови в 11 томах
  9. образ — О́БРАЗ¹, у, ч. 1. Зовнішній вигляд кого-, чого-небудь. Уранці думка [Кармелевих рідних] перша в темницю летіла і перший погляд ждав того ж понурого образу темниці (Марко Вовчок); Став він [камінь] поволі, помалу на образ скидатися людський... Словник української мови у 20 томах
  10. образ — Хата повна образів, наводить багато дум. Відсвіжує нашу память про те, що бачимо на образах. Що за честь образам у коршмі. Ніякої чести нема, між пияками. Чесному не місце в лихім товаристві. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. образ — А, ч. Обличчя. Образ протри, бо зовсім заспаний. Словник сучасного українського сленгу
  12. образ — Взірець, приклад, зразок Словник застарілих та маловживаних слів
  13. образ — ОБРАЗ (лат. species — вид) — у схоластичній концепції пізнання, а також у відповідних концепціях професорів КМА species — це сполучна ланка між суб'єктом і об'єктом пізнання, завдяки якій суб'єкт і об'єкт пізнання, хоча й залишаються реально різними... Філософський енциклопедичний словник
  14. образ — ІКО́НА (зображення Бога або святого, якому поклоняються), О́БРАЗ, БОГИ́ тільки мн.; БОГОМА́З (ремісничої роботи). Багато на покуті ікон було розмальованих (Марко Вовчок); Лампадка ледве блимала у кутку перед образами (І. Словник синонімів української мови
  15. образ — О́браз (ікона), -за, -зові, на -зі; -зи́, -зі́в о́браз (постать), -зу; о́брази, -зів. Худо́жні о́брази Правописний словник Голоскевича (1929 р.)