1. Філософський енциклопедичний словник

питання

ПИТАННЯ — висловлювання, яке фіксує невідомі елементи якоїсь ситуації, задачі, що підлягають з'ясуванню. В природній мові П. виражається питальним реченням або словосполученням. У кожному П. є два елементи — те, що відомо (асерторична сторона), і те, що вимагає з'ясування (проблематична сторона). Асерторична сторона характеризує предмет П., акцентує на тому, існування чого припускається П. і ознаки чого поки що невідомі, а також окреслює клас можливих значень невідомого. Ця сторона П. іноді виступає на перший план і набуває самостійного значення (риторичні, підказувальні, провокаційні Π.). П. є ні істинним, ні хибним, а тому не є судженням. Характеризуючи П., можна стверджувати, що вони або осмислені (якщо задовольняють синтаксичні, семантичні і прагматичні критерії осмисленості), або безглузді. Осмисленість, точність П. — важлива сторона правильного, чіткого мислення. В науці осмислені П. або їхня сукупність виражають наукову проблему.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питання — (те, що вимагає відповіді) запитання, (що вимагає обговорення) проблема. Словник синонімів Полюги
  2. питання — Чи є відмінність у вживанні слів запитання і питання? Так, є. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. питання — пита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. питання — В стилістиці фігура думки і фігура риторична. Як фігура думки питання може бути частковим, загальним, первинним, вторинним, відносним, подвійним. Словник стилістичних термінів
  5. питання — Запитання, (до уряду) запит; (складне) проблема, справа; питаннячко. Словник синонімів Караванського
  6. питання — [пиетан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  7. питання — -я, с. 1》 Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. Задавати питання. Піднімати питання. Ставити питання. Знак питання — розділовий знак, який застосовується на письмі для вираження запитання, сумніву, вагання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. питання — Запит, справа, див. проблема Словник чужослів Павло Штепа
  9. питання — Пита́ння, -ння, -нню, -нням, в -нні і -нню; -та́ння, пита́ннів і пита́нь, -та́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. питання — ПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. – Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? – не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (І. Словник української мови у 20 томах
  11. питання — болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній)... Фразеологічний словник української мови
  12. питання — ЗАПИТА́ННЯ (звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось), ПИТА́ННЯ, ЗА́ПИТ рідко. Другого дня суду Грибовський відповідає на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішністю (О. Словник синонімів української мови
  13. питання — ПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз’яснення і т. ін. — Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? — не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах