1. Фразеологічний словник української мови

питання

болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній); Тепер ніхто вже не знімав гострих, пекучих питань, як першого дня, коли Кирило приїхав на дачу (М. Коцюбинський).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. (Бережний:) Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); (Яків:) І став питання ребром. (Семен:) Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питання — (те, що вимагає відповіді) запитання, (що вимагає обговорення) проблема. Словник синонімів Полюги
  2. питання — Чи є відмінність у вживанні слів запитання і питання? Так, є. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. питання — пита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. питання — В стилістиці фігура думки і фігура риторична. Як фігура думки питання може бути частковим, загальним, первинним, вторинним, відносним, подвійним. Словник стилістичних термінів
  5. питання — Запитання, (до уряду) запит; (складне) проблема, справа; питаннячко. Словник синонімів Караванського
  6. питання — [пиетан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  7. питання — -я, с. 1》 Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. Задавати питання. Піднімати питання. Ставити питання. Знак питання — розділовий знак, який застосовується на письмі для вираження запитання, сумніву, вагання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. питання — Запит, справа, див. проблема Словник чужослів Павло Штепа
  9. питання — Пита́ння, -ння, -нню, -нням, в -нні і -нню; -та́ння, пита́ннів і пита́нь, -та́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. питання — ПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. – Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? – не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (І. Словник української мови у 20 томах
  11. питання — ПИТАННЯ — висловлювання, яке фіксує невідомі елементи якоїсь ситуації, задачі, що підлягають з'ясуванню. В природній мові П. виражається питальним реченням або словосполученням. У кожному... Філософський енциклопедичний словник
  12. питання — ЗАПИТА́ННЯ (звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось), ПИТА́ННЯ, ЗА́ПИТ рідко. Другого дня суду Грибовський відповідає на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішністю (О. Словник синонімів української мови
  13. питання — ПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз’яснення і т. ін. — Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? — не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах