1. Фразеологічний словник української мови

питати

(і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

пита́ти ро́зуму в кого. Сподіватися на розумні дії кого-небудь, на чиюсь розважливість і т. ін. Одважилось (щеня) вхопить Шматок м’ясця, щоб не кортіло. Лев бачить, що воно зробило, Та змилосердився — мовчить, Бо у щеняти якого розуму питати?.. (Л. Глібов).

пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питати — (на що) — зважати [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. питати — пита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. питати — Запитувати, ставити питання; (кого) допитуватися у; (всіх) розпитувати, с. питати стрічного й поперечного; (дозволу) ІД. питатися; (звіту) вимагати, (праці) напитувати; (поради) просити, шукати, удаватися за; (в суді) допитувати Словник синонімів Караванського
  4. питати — Питатися, вивідувати, випитувати, інтересуватися, запитувати, напитувати, перепитувати, підпитувати, попитати, поспитати, розпитувати, розпитуватися, цікавитися Фразеологічні синоніми: питати навздогін; питати спрашуваного (ірон.); проявляти інтерес; проявляти цікавість Словник синонімів Вусика
  5. питати — -аю, -аєш, недок. 1》 кого – чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь із запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). || Викликати учня відповідати урок, завдання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. питати — Пита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є кого, в кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, в кого, також із додатковим реченням і без дод. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела?... Словник української мови у 20 томах
  8. питати — Другого запитай, а свій розум май. Слухай чужих порад, але сам рішай. Дурень може стільки питань завдати, що й сто мудрих не зможе відгадати. Звичайно дурні дають недоречні питання. Не питай старого, але бувалого. У бувалого добрий досвід. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. питати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
  10. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого — чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з’ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
  11. питати — Пита́ти, -та́ю, -єш гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Мет. 96. Не питаючи броду, не сунься у воду. посл. Словник української мови Грінченка