1. Словник синонімів української мови

питати

ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко.. вимагав, щоб він розповів йому ще раз про батька (І. Микитенко); Остап Богучар наполегливо домагався в ад'ютанта, щоб його негайно прийняв командуючий (В. Кучер); Інтереси свободи творчості диктують художникові необхідність постійного збагачення знань (з науково-популярної літератури); Один устругнув, а з десятьох спитають.. — Не ти ж його намовляв, — заспокоїла мачуха. — Батько — герой, хай з нього питають (О. Гончар); Він (учитель) намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Б. Грінченко). — Пор. 1. наполяга́ти, 1. натиска́ти.

ЗАПИ́ТУВАТИ (звертатися до когось з питанням), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ розм., ЗАПИ́ТУВАТИСЯ розм. — Док.: запита́ти, спита́ти, спита́тися, поспита́тися, запита́тися. — Іще якась надзвичайна сенсація? — підозріливо запитує Стадницький (М. Стельмах); Питає його Оксен, що таке, що трапилося; він мовчить, очей на нього не підводить (Григорій Тютюнник); — Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. — майже пошепки питається Давид (М. Стельмах); Не втерпів (Іван), але запитався жінки: — Чи є що в нас дома перекусити? (Лесь Мартович).

РОЗПИ́ТУВАТИ (звертатися до кого-небудь із запитанням, намагаючись довідатися про когось, щось), ПИТА́ТИ, ПИТА́ТИСЯ, РОЗПИ́ТУВАТИСЯ, ДОПИ́ТУВАТИ, ПЕРЕПИ́ТУВАТИ розм., ПЕРЕПРО́ШУВАТИ діал.; ДОПИ́ТУВАТИСЯ (наполегливо); ПІДПИ́ТУВАТИ розм. (шукаючи когось, щось). — Док.: розпита́ти, розпита́тися, спита́ти, спита́тися, допита́тися, перепита́ти, перепроси́ти, підпита́ти. Пани пішли по хатах, трохи не до обіда ходили, шукали, питали, розпитували — нігде нічого (Панас Мирний); Отець Вікентій питався їх і про здоров'я, і про худобу, і про землю, а люди й не знали, що сказати (М. Стельмах); Йому хотілося схопити в обійми діда і безупинно розпитуватися про свою сім'ю (В. Кучер); (Яким:) Як почали на весіллі допитувать: мовчить, мовчить, як води в рот набрала (М. Кропивницький); — Насіння збираю рідкісних декоративних дерев.. Кожної осені ходжу по сквериках, по парках, по знайомих людях, перепитую, де що є, зернятка збираю (М. Томчаній); — Чи не з'їздили б ви, Мироне, в столицю розвідати?.. Чи не перепросили б там кого? (Панас Мирний); — Насте, що він тобі казав? — жадібно допитувалась Соня (С. Васильченко); Якось підпитував (Іван) роботу в Турці на тартаку (С. Чорнобривець). — Пор. випи́тувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питати — (на що) — зважати [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. питати — пита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. питати — Запитувати, ставити питання; (кого) допитуватися у; (всіх) розпитувати, с. питати стрічного й поперечного; (дозволу) ІД. питатися; (звіту) вимагати, (праці) напитувати; (поради) просити, шукати, удаватися за; (в суді) допитувати Словник синонімів Караванського
  4. питати — Питатися, вивідувати, випитувати, інтересуватися, запитувати, напитувати, перепитувати, підпитувати, попитати, поспитати, розпитувати, розпитуватися, цікавитися Фразеологічні синоніми: питати навздогін; питати спрашуваного (ірон.); проявляти інтерес; проявляти цікавість Словник синонімів Вусика
  5. питати — -аю, -аєш, недок. 1》 кого – чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь із запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). || Викликати учня відповідати урок, завдання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. питати — Пита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є кого, в кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, в кого, також із додатковим реченням і без дод. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела?... Словник української мови у 20 томах
  8. питати — Другого запитай, а свій розум май. Слухай чужих порад, але сам рішай. Дурень може стільки питань завдати, що й сто мудрих не зможе відгадати. Звичайно дурні дають недоречні питання. Не питай старого, але бувалого. У бувалого добрий досвід. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. питати — (і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). Фразеологічний словник української мови
  10. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого — чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з’ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
  11. питати — Пита́ти, -та́ю, -єш гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Мет. 96. Не питаючи броду, не сунься у воду. посл. Словник української мови Грінченка