1. Приповідки або українсько-народня філософія

питати

Другого запитай, а свій розум май.

Слухай чужих порад, але сам рішай.

Дурень може стільки питань завдати, що й сто мудрих не зможе відгадати.

Звичайно дурні дають недоречні питання.

Не питай старого, але бувалого.

У бувалого добрий досвід.

Хто багато питає, той багато і знає.

Він навчиться того, що не знав.

Хто дороги не питає, той ногами накладає.

Той буде блудити і більше дороги зробить.

Не питай, бо старим будеш.

Жартують, коли молодий багато питає.

Хто людей питає, той і розум має.

Від людей можна багато чого навчитися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питати — (на що) — зважати [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. питати — пита́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. питати — Запитувати, ставити питання; (кого) допитуватися у; (всіх) розпитувати, с. питати стрічного й поперечного; (дозволу) ІД. питатися; (звіту) вимагати, (праці) напитувати; (поради) просити, шукати, удаватися за; (в суді) допитувати Словник синонімів Караванського
  4. питати — Питатися, вивідувати, випитувати, інтересуватися, запитувати, напитувати, перепитувати, підпитувати, попитати, поспитати, розпитувати, розпитуватися, цікавитися Фразеологічні синоніми: питати навздогін; питати спрашуваного (ірон.); проявляти інтерес; проявляти цікавість Словник синонімів Вусика
  5. питати — -аю, -аєш, недок. 1》 кого – чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь із запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). || Викликати учня відповідати урок, завдання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. питати — Пита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є кого, в кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, в кого, також із додатковим реченням і без дод. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела?... Словник української мови у 20 томах
  8. питати — (і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). Фразеологічний словник української мови
  9. питати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
  10. питати — ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого — чого, в кого, також із додатковим реченням і без додатка. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з’ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
  11. питати — Пита́ти, -та́ю, -єш гл. Спрашивать. Став же в мене козаченько та дороженьки питати. Мет. 96. Не питаючи броду, не сунься у воду. посл. Словник української мови Грінченка