1. Словник української мови в 11 томах

питання

ПИТА́ННЯ, я, с.

1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз’яснення і т. ін.

— Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? — не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (Н.-Лев., IV, 1956, 293);

Ми, збившись у гурт, намагались відповісти Жабі на її запити і самі засипали її питаннями (Досв., Вибр., 1959, 159).

∆ Знак пита́ння — розділовий знак, який застосовується на письмі для вираження запитання, сумніву, вагання.

На письмі закінчені висловлювання — фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання (Худ. чит., 1955, 115);

*У порівн. Не доходячи до дімочка, стежка вигиналася знаком питання, бо треба було обминути вишню Гурія Андріяновича і розбитий навколо неї квітничок (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51);

Ритори́чне пита́ння див. ритори́чний.

◊ Заго́стрювати (загостри́ти) пита́ння див. заго́стрювати;

Задава́ти (зада́ти) пита́ння див. задава́ти;

Підніма́ти (підня́ти) пита́ння див. підніма́ти;

Ста́вити пита́ння [ру́ба] див. ста́вити;

Що за пита́ння! — цілком зрозуміло; саме так.

Чи правда, що простий селянин.. може в Радянському Союзі стати депутатом парламенту? Що за питання! Звичайно, правда! (Гончар, III, 1959, 221).

2. яке, про кого — що. Положення, справа, предмет, які вимагають розв’язання, обговорення, уваги і т. ін.

Коли вже зачепили всі питання Про бога й про посмертне проживання, То й я вам думку висловлю свою (Л. Укр., І, 1951, 98);

Немало складних питань ставило життя перед колгоспним парторгом день у день (Жур., Дорога.., 1948, 163);

Питання про красу в нашому соціалістичному радянському мистецтві треба порушити і про нього слід говорити (Довж., III, 1960, 211);

Радити Вам, які саме книжки поперекладати — не почуваюся на силі, бо це питання великої ваги (Коцюб., III, 1956, 121);

— О, це питання складне, над ним я саме роздумую в ці дні (Гончар, Тронка, 1963, 118).

Жіно́че пита́ння див. жіно́чий.

◊ Болю́че пита́ння див. болю́чий;

Го́стре пита́ння див. го́стрий.

3. чого. Справа або обставина, що стосується чого-небудь або залежить від чогось.

Хіть напала мандрувати, Аж молодшає чуття; Годі ум багнітувати Над питаннями життя (Граб., І, 1959, 193);

— Визнання нас французами — питання днів. — А що нам з того визнання? Яка користь? (Головко, II, 1957, 483).

Пита́ння життя́ й сме́рті — те, від чого залежить існування.

В переляканім захваті, затаївши віддих, дивилася на ту борбу [боротьбу] корчма. Бо то не борба була, а питання життя й смерті. Хтось мав гинути нині (Хотк.. II, 1966, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питання — (те, що вимагає відповіді) запитання, (що вимагає обговорення) проблема. Словник синонімів Полюги
  2. питання — Чи є відмінність у вживанні слів запитання і питання? Так, є. Перше з них уживаємо тоді, коли йдеться про якусь справу, проблему, що потребує розв’язання чи дослідження; пункт документа, порядку денного. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. питання — пита́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. питання — В стилістиці фігура думки і фігура риторична. Як фігура думки питання може бути частковим, загальним, первинним, вторинним, відносним, подвійним. Словник стилістичних термінів
  5. питання — Запитання, (до уряду) запит; (складне) проблема, справа; питаннячко. Словник синонімів Караванського
  6. питання — [пиетан':а] -н':а, р. мн. -ан' Орфоепічний словник української мови
  7. питання — -я, с. 1》 Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. Задавати питання. Піднімати питання. Ставити питання. Знак питання — розділовий знак, який застосовується на письмі для вираження запитання, сумніву, вагання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. питання — Запит, справа, див. проблема Словник чужослів Павло Штепа
  9. питання — Пита́ння, -ння, -нню, -нням, в -нні і -нню; -та́ння, пита́ннів і пита́нь, -та́нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. питання — ПИТА́ННЯ, я, с. 1. Звертання до кого-небудь, яке потребує відповіді, роз'яснення і т. ін. – Невже пак ви й справді пили з нею чай в гостях? – не втерпіла зацікавлена Галецька, і те питання якось вислизнуло в неї з рота недоброхіть (І. Словник української мови у 20 томах
  11. питання — болю́че (го́стре) пита́ння. Назріла, складна для розв’язання проблема. Мені щеміло серце за Жабі .. “Що з нею?” Одного дня це болюче питання було розв’язане: з контори тюрми сповістили, що мені дозволено побачитися з нею (Олесь Досвітній)... Фразеологічний словник української мови
  12. питання — ПИТАННЯ — висловлювання, яке фіксує невідомі елементи якоїсь ситуації, задачі, що підлягають з'ясуванню. В природній мові П. виражається питальним реченням або словосполученням. У кожному... Філософський енциклопедичний словник
  13. питання — ЗАПИТА́ННЯ (звертання до кого-небудь з метою з'ясування чогось), ПИТА́ННЯ, ЗА́ПИТ рідко. Другого дня суду Грибовський відповідає на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішністю (О. Словник синонімів української мови