силогістика
СИЛОГІСТИКА (від грецьк. σνλλογιστικοζ — той, що робить умовивід) — розділ традиційної формальної логіки, в якому вивчають особливі види дедуктивних умовиводів (силогізми); перша, сформульованаАристотелем, логічна теорія дедуктивного виводу, який ґрунтується на врахуванні суб'єктно-предикативної структури висловлювань (суджень). У С. вивчають структуру силогістичного умовиводу, виділяють його види, з'ясовують, за яких умов з одного, двох або більше висловлювань — засновків з необхідністю випливає нове висловлювання — висновок, визначають, які модуси силогізму є правильними умовиводами, а які хибними і чому. Формалізація С. виявила, що вона може бути узагальнено виражена через числення предикатів. С. недостатня для опису всіх видів дедуктивних міркувань. У сучасній математичній логіці С. як окремий розділ не виділяють.
Значення в інших словниках
- силогістика — силогі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- силогістика — -и, ж. 1》 Учення про силогізми у формальній логіці. 2》 перен., книжн. Безпредметні загальні міркування, безплідне розумування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- силогістика — СИЛОГІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення про силогізми в формальній логіці. На шляху від силогістики Арістотеля до сучасних логічних теорій не раз висувалась ідея побудови універсального логіко-математичного методу розв'язання наукових проблем (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- силогістика — силогі́стика (від грец. συλλογιστικός – той, що робить висновок) 1. Розділ формальної логіки що вивчає силогізми. 2. Переносно – безпредметні, надто загальні судження, схоластика. Словник іншомовних слів Мельничука
- силогістика — СИЛОГІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення про силогізми в формальній логіці. На шляху від силогістики Арістотеля до сучасних логічних теорій не раз висувалась ідея побудови універсального логіко-математичного методу розв’язання наукових проблем (Рад. Словник української мови в 11 томах