силогістика
силогі́стика
(від грец. συλλογιστικός – той, що робить висновок)
1. Розділ формальної логіки що вивчає силогізми.
2. Переносно – безпредметні, надто загальні судження, схоластика.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- силогістика — силогі́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- силогістика — -и, ж. 1》 Учення про силогізми у формальній логіці. 2》 перен., книжн. Безпредметні загальні міркування, безплідне розумування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- силогістика — СИЛОГІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення про силогізми в формальній логіці. На шляху від силогістики Арістотеля до сучасних логічних теорій не раз висувалась ідея побудови універсального логіко-математичного методу розв'язання наукових проблем (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- силогістика — СИЛОГІСТИКА (від грецьк. σνλλογιστικοζ — той, що робить умовивід) — розділ традиційної формальної логіки, в якому вивчають особливі види дедуктивних умовиводів (силогізми); перша, сформульованаАристотелем, логічна теорія дедуктивного виводу... Філософський енциклопедичний словник
- силогістика — СИЛОГІ́СТИКА, и, ж. 1. Учення про силогізми в формальній логіці. На шляху від силогістики Арістотеля до сучасних логічних теорій не раз висувалась ідея побудови універсального логіко-математичного методу розв’язання наукових проблем (Рад. Словник української мови в 11 томах