сполучники логічні

СПОЛУЧНИКИ ЛОГІЧНІ — результат формально-логічного уточнення змісту сполучників природної мови у вигляді спеціальних знаків функцій, за допомогою яких з простих або складних виразів формалізованої мови створюються інші, складніші вирази. С. л. класичного числення висловлювань (пропозиційними сполучниками) є кон'юнкція диз'юнкція "v", імплікація "з", еквіваленція штрих Шеффера "/" і символ Лука· севича "4-", які є експлікатами відповідно "і", "або", "якщо, то", "якщо і тільки якщо, то", "невірно, що ... або невірно, що ...", "невірно, що ... і невірно, що ...". На синтаксичному рівні ці С. л. виступають логічними функціями, що визначають види складних висловлювань (кон'юнктивних, диз'юнктивних і т.д.). На семантичному рівні С. л. визначають функціональну залежність значення істинності складних висловлювань від значень істинності простих висловлювань-складників. С. л. традиційно презентують за допомогою таблиць (матриць) істинності, які схожі на таблиці складення і множення і в яких фіксують значення істинності результату їх застосування до вихідних висловлювань стосовно кожного конкретного варіанта наборів значень істинності цих вихідних висловлювань (див. кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація).