співчуття

СПІВЧУТТЯ — поняття, яке застосовується для аналізу інтерсуб'єктивних відносин і позначає переживання безпосередньої причетності до внутрішнього світу, сутності іншого. С. є злиттям із душевним життям іншого, а не інтелектуальним його відтворенням за допомогою аналізу та синтезу притаманних йому якостей. Бути у стані С. — означає сприймати внутрішній світ іншого У всій повноті його емоційних та смислових відтінків, немовби перетворюючись на іншого, але без утрати відчуття цього "немовби". Процес входження в особистісний світ іншого передбачає відсутність оцінювання, осуду та упередженості. Але сприйняття іншого не витісняє власного актуального "Я", а опосередковане ним, постійно ним перекрите. ІПопенгауер вважав, що С. має споконвічний безпосередній характер, закладений у самій природі людини, що становить першофеномен етики. На початкову дорефлексивну вкоріненість "вчування" як інтерсуб'єктивної структури вказував Гуссерль. Фромм вважав відсутність здатності до С. однією з рис деструктивних особистостей.

О. Кисельова

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співчуття — Співчування, спочування, спочуття, жалісливість, п! САНТИМЕНТИ. Словник синонімів Караванського
  2. співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (М. Словник української мови у 20 томах
  3. співчуття — співчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. співчуття — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
  5. співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  6. співчуття — -я, с. 1》 Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. || Почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. || Жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь. 2》 Доброзичливе, прихильне ставлення до кого-небудь; підтримка, схвалення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. співчуття — Співчуття́, -ття́; -чуття́, -тті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. співчуття — [сп'іўчут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови