співчуття

співчуття́

[сп'іўчут':а]

-т':а, р. мн. -т':іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співчуття — співчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. співчуття — Співчування, спочування, спочуття, жалісливість, п! САНТИМЕНТИ. Словник синонімів Караванського
  3. співчуття — -я, с. 1》 Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. || Почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. || Жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь. 2》 Доброзичливе, прихильне ставлення до кого-небудь; підтримка, схвалення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (М. Словник української мови у 20 томах
  5. співчуття — СПІВЧУТТЯ — поняття, яке застосовується для аналізу інтерсуб'єктивних відносин і позначає переживання безпосередньої причетності до внутрішнього світу, сутності іншого. Філософський енциклопедичний словник
  6. співчуття — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
  7. співчуття — Співчуття́, -ття́; -чуття́, -тті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах