співчуття

СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Загребельний); Завше рівна, завше однаково журлива, з однаковим, здавалося, почуттям жалю вислухувала вона оповідання про всіх опришків (Г. Хоткевич); Сльози (в дівчини) покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, а наче з радощів (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

співчуття — співчуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
співчуття — Співчування, спочування, спочуття, жалісливість, п! САНТИМЕНТИ. Словник синонімів Караванського
співчуття — [сп'іўчут':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
співчуття — -я, с. 1》 Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. || Почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. || Жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь. 2》 Доброзичливе, прихильне ставлення до кого-небудь; підтримка, схвалення. Великий тлумачний словник сучасної мови
співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (М. Словник української мови у 20 томах
співчуття — СПІВЧУТТЯ — поняття, яке застосовується для аналізу інтерсуб'єктивних відносин і позначає переживання безпосередньої причетності до внутрішнього світу, сутності іншого. Філософський енциклопедичний словник
співчуття — Співчуття́, -ття́; -чуття́, -тті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
співчуття — СПІВЧУТТЯ́, я́, с. 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. Серце бажало співчуття од других, близьких, що могли зрозуміти й оцінити те, чим він тепер жив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах