1. Філософський енциклопедичний словник

термін

ТЕРМІН (від лат. terminus — межа, кордон, кінець) — слово або словосполучення, яке позначає поняття, що використовується в певній галузі знання з максимально точним смисловим визначенням. В античній філософії Т. — поняття, основа раціонального пізнання, що фіксує стійкий (довічний) аспект реальності, єдине, або ідею, на противагу мінливому буттю. У традиційній логіці Т. — елемент судження, що входить до складу силогізму (суб'єкт, предикат, або середній Т.). У сучасній логіці замість "Т." частіше вживають "терм", тобто англ. term, визначаючи символ як ім'я об'єкта логічного універсуму певної логічної категорії: індивіда, дескрипції, функції, пропозиції, оператора, предиката та ін.

А. Ішмуратов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. термін — Те́рмін: — віддати до терміну — віддати до ремісника в науку [III] — див. «віддати до терміну» [III] — тут: судовий процес [20] — час науки в ремеслі, звичайно тягнувся три роки; [V] — час науки в ремеслі [II] — час науки у ремісника [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. термін — те́рмін 1 іменник чоловічого роду слово те́рмін 2 іменник чоловічого роду строк Орфографічний словник української мови
  3. термін — Те́рмін. Виїзне засідання суду. Натомість зарядило міністерство, щоби на місци в Боянах відправлювали ся два рази в місяць терміни (Б., 1895, 7, 4) // пол. termin- 1) термін, проміжок часу, 2) термін, час, строк виконання чогось; порівн. термін, лат. -день судової розправи (гал., СЧС, 528). Українська літературна мова на Буковині
  4. термін — 1. реченець, зап. строк; (випробовчий) період; (вказаний) дата; 2. (спец-' іяльний) ЛІНҐ. слово, вислів, вираз, кн. лексема. Словник синонімів Караванського
  5. термін — I [терм'ін] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (слово) II [терм'ін] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (строк) Орфоепічний словник української мови
  6. термін — 1. назва, наймення, тямка 2. реченець Словник чужослів Павло Штепа
  7. термін — те́рмін (лат. Terminus) 1. В давньоримській міфології – божество меж, кордонів. 2. Слово або словосполучення, що виражає певне поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. 3. Строк, визначений час. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. термін — ТЕ́РМІН¹, у, ч. 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін – визначаю два місяці (М. Словник української мови у 20 томах
  9. термін — I -у, ч. 1》 Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Термін кредиту. Гарантійний термін — інтервал часу... Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. термін — ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І. Словник синонімів української мови
  11. термін — Те́рмін, -ну; -міни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. термін — ТЕ́РМІН¹, у, ч. 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначаю два місяці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. термін — Термін, -ну м. Срокъ, опредѣленное время. Которий забариться і не прибуде в термін, той не утече значного військового карання. Кост. Ч. 3. Словник української мови Грінченка