1. Великий тлумачний словник сучасної мови

термін

те́рмін

I -у, ч.

1》 Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Термін кредиту.

Гарантійний термін — інтервал часу, протягом якого виробник гарантує та забезпечує виконання затверджених вимог до виробу за умови дотримання споживачем правил експлуатації, у тому числі правил зберігання та транспортування.

2》 Призначений, установлений момент, час виконання або настання чого-небудь.

II -а, ч.

1》 Слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.

2》 розм. Будь-яке слово, будь-який вислів.

|| Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

3》 У логіці – необхідна складова частина судження (суб'єкт і предикат) чи силогізму.

III -у, ч.

У давньоримській міфології – божество меж, кордонів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. термін — Те́рмін: — віддати до терміну — віддати до ремісника в науку [III] — див. «віддати до терміну» [III] — тут: судовий процес [20] — час науки в ремеслі, звичайно тягнувся три роки; [V] — час науки в ремеслі [II] — час науки у ремісника [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. термін — те́рмін 1 іменник чоловічого роду слово те́рмін 2 іменник чоловічого роду строк Орфографічний словник української мови
  3. термін — Те́рмін. Виїзне засідання суду. Натомість зарядило міністерство, щоби на місци в Боянах відправлювали ся два рази в місяць терміни (Б., 1895, 7, 4) // пол. termin- 1) термін, проміжок часу, 2) термін, час, строк виконання чогось; порівн. термін, лат. -день судової розправи (гал., СЧС, 528). Українська літературна мова на Буковині
  4. термін — 1. реченець, зап. строк; (випробовчий) період; (вказаний) дата; 2. (спец-' іяльний) ЛІНҐ. слово, вислів, вираз, кн. лексема. Словник синонімів Караванського
  5. термін — I [терм'ін] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (слово) II [терм'ін] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (строк) Орфоепічний словник української мови
  6. термін — 1. назва, наймення, тямка 2. реченець Словник чужослів Павло Штепа
  7. термін — те́рмін (лат. Terminus) 1. В давньоримській міфології – божество меж, кордонів. 2. Слово або словосполучення, що виражає певне поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. 3. Строк, визначений час. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. термін — ТЕ́РМІН¹, у, ч. 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін – визначаю два місяці (М. Словник української мови у 20 томах
  9. термін — ТЕРМІН (від лат. terminus — межа, кордон, кінець) — слово або словосполучення, яке позначає поняття, що використовується в певній галузі знання з максимально точним смисловим визначенням. В античній філософії... Філософський енциклопедичний словник
  10. термін — ТЕ́РМІН (відтинок часу, визначений, установлений для чогось), СТРОК, РЕЧЕНЕ́ЦЬ заст. Не можуть не зберігатися справи такої давності там, де не зберігаються навіть самі люди, хоч і засуджені не до страти, а на терміни ув'язнення чи каторги (І. Словник синонімів української мови
  11. термін — Те́рмін, -ну; -міни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. термін — ТЕ́РМІН¹, у, ч. 1. Відтинок, проміжок часу, визначений, установлений для чого-небудь; строк. Не раніш як за два місяці я зможу прислати дещо на Ваші руки. Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначаю два місяці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  13. термін — Термін, -ну м. Срокъ, опредѣленное время. Которий забариться і не прибуде в термін, той не утече значного військового карання. Кост. Ч. 3. Словник української мови Грінченка