турбота

ТУРБОТА — специфічно людський вид активності, що полягає у забезпеченні виконання запланових дій, досягнення визначеної мети, створенні й підтримці умов, що сприяють бажаному розвиткові подій. Т. є атрибутивною ознакою цілеспрямованої діяльності людини і виявом її свободи. В Т. встановлюється внутрішня, усвідомлена причетність людини до світу, поєднуються часові модуси її існування: минуле, теперішнє і майбутнє. В стоїцизмі (напр., у моралістиці Сенеки) розвивалося уявлення, що Т. веде людину шляхом добра і морального самовдосконалення, шляхом реалізації її можливостей і свободи. У сучасній філософії розвинуту концепцію Т. створив Гайдеггер, розуміючи Т. як структуру цілісного людського буття, яка складається з трьох моментів: "буття-усвіті", "буття-при-внутрішньосвітовому-сущому", "забігання наперед". В єдності цих трьох моментів розкривається "часовість" людського буття ("закинутість" у світ — минуле, "розпад" самості — теперішнє, "екзистенційність" — майбутнє).

Н. Хамітов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турбота — турбо́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. турбота — (- що) уболівання, клопоти, дбання, жм. турбація, (- кого) піклування; (для кого) морока, клопіт; (чия) об'єкт піклування. Словник синонімів Караванського
  3. турбота — I заморока, клопітня, клопотнеча, клопотня, клопотнява, метушня, морока, піклування, рахуба, турбча, турбанина, турбація II див. допомога; неспокій Словник синонімів Вусика
  4. турбота — [турбота] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  5. турбота — ТУРБО́ТА, и, ж. 1. Неспокійні думки, міркування про забезпечення, здійснення чого-небудь, про задоволення якихось потреб і т. ін. – Я люблю .. спокій; мої нерви не видержують турботи (І. Словник української мови у 20 томах
  6. турбота — -и, ж. 1》 Неспокійні думки, міркування про забезпечення, здійснення чого-небудь, про задоволення якихось потреб і т. ін. || Активні дії, справа, завдання, робота і т. ін., пов'язані з неспокоєм, клопотом. || Морока, клопіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. турбота — НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Словник синонімів української мови
  8. турбота — Турба́ = турбо́та турбо́та, -ти; -бо́ти, турбо́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. турбота — ТУРБО́ТА, и, ж. 1. Неспокійні думки, міркування про забезпечення, здійснення чого-небудь, про задоволення якихось потреб і т. ін. — Я люблю.. спокій; мої нерви не видержують турботи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  10. турбота — Турбо́та, -ти ж. Безпокойство, тревога. Ой зглянься на люю турботу, молю тебе, благаю. К. Псал. 61. Словник української мови Грінченка