турбота

ТУРБО́ТА, и, ж.

1. Неспокійні думки, міркування про забезпечення, здійснення чого-небудь, про задоволення якихось потреб і т. ін.

– Я люблю .. спокій; мої нерви не видержують турботи (І. Нечуй-Левицький);

Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці (М. Коцюбинський);

Серед делегатів навіть турбота: не позаливала б повінь дороги назад, поналиває балки – не проїдеш (О. Гончар);

// Активні дії, справа, завдання, робота і т. ін., пов'язані з неспокоєм, клопотом.

– Синові .. власне наймення своє передасть і турботу державну (М. Зеров);

Лишається тепер одна турбота: поповнитись людьми (О. Гончар);

Він .. сів за стіл з тим почуттям заклопотаності і відповідальності, яке охоплювало його кожного разу, коли він поринав у турботи дня (Григорій Тютюнник);

На нього поклали всі турботи переїзду (Олесь Досвітній);

// Морока, клопіт.

Я таки дуже була винна, завдавши тоді всім стільки турботи (Леся Українка);

– Одверто сказати, турбот він завдав немало (Ю. Шовкопляс).

2. Увага до чиїхось потреб; піклування про кого-, що-небудь.

Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник);

Благополуччя Південної Русі мислилось автором “Слова” як спільна турбота і спільна справа всієї Руської землі (з навч. літ.);

Народився син. Перша дитина, перша велика радість і турботи молодому подружжю (П. Кочура);

У них [птахів] єдина турбота – знайти здобич, нагодувати пташенят (О. Донченко).

3. перен. Про того (те), хто (що) завдає кому-небудь хвилювання, є об'єктом чийогось піклування, вболівань.

Царствений хлопчик Асканій, турбота моя найдорожча, Батьківській волі покірний, іде до сідонського міста (М. Зеров);

Особлива наша турбота – це молодь. Ми усвідомлюємо, що їй належить провідне місце в освоєнні нової технології виробництва, нової техніки (з публіц. літ.).