ім'я

див. ім'я в логіці

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ім'я — Імення, ймення, наймення; поет. імено; (прибране) псевдонім, г. псевдо; (речей) назва, назвище, р. назвисько, сов. найменування; П. слава, репутація, популярність, авторитет, зап. імідж. Словник синонімів Караванського
  2. ім'я — У логіці вираз, який позначає у судженні суб'єкт чи іменну частину присудка і співозначає ознаку предмета, комплекс його рис. Універсальний словник-енциклопедія
  3. ім'я — імені та ім'я, с. 1》 Особиста назва людини, що дається їй після народження. || рідко. Прізвище. Від імені кого, чого — за чиїм-небудь дорученням, проханням. В ім'я кого, чого — заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ім'я — [імйа] імеин'і /іимеин'і /імйа, ор. імеинеим /іимеинеим /імйам, мн. імеина, імен два імеин'і /іимеин'і Орфоепічний словник української мови
  5. ім'я — Ім'я́, імени с. Имя. Ось же і я, що хороше ім'я. Ном. № 2525. Словник української мови Грінченка
  6. ім'я — ім'я́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири і́мені Орфографічний словник української мови
  7. ім'я — Добре ім’я ліпше над богацтво. Це прислів'я показує, як в українському народі ціняться добрі люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ім'я — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
  9. ім'я — від і́мені кого, чого. За чиїм-небудь дорученням, проханням. Я, від імені нашого “літературного комітету”, звертаюся до Вас з великим проханням прислати до того альманаха яке-небудь оповідання своє (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови