1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ім'я

ім'я́

імені та ім'я, с.

1》 Особиста назва людини, що дається їй після народження.

|| рідко. Прізвище.

Від імені кого, чого — за чиїм-небудь дорученням, проханням.

В ім'я кого, чого — заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось.

Іменем кого, чого, чиїм — на підставі влади кого-, чого-небудь, чийогось авторитету.

Імені кого, чого — названий на честь, у пам'ять кого-, чого-небудь.

На ім'я — а) особистою назвою (а не прізвищем); б) (кого, чиє) призначений, адресований кому-небудь.

2》 уроч., рідко. Те саме, що назва 1); найменування.

Називати (назвати) речі своїми (їхніми) іменами — говорити прямо, не прикрашаючи нічого, не добираючи слів і висловів, які пом'якшують що-небудь.

3》 У системах обробки інформації – символ або група символів, які використовуються для ідентифікації об'єктів.

Ім'я даних спец. — символ або група символів, що використовуються для ідентифікації елемента даних.

Ім'я програми — ім'я, що присвоюється програмному модулю та визначає точку входу в нього.

Повне ім'я — складене ім'я, що включає всі імена в ієрархії доступу до даних.

Символічне ім'я — літера або ім'я, що використовуються у початковій програмі як аналог адреси або змінної.

4》 з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація. Не псувати доброго імені.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ім'я — Імення, ймення, наймення; поет. імено; (прибране) псевдонім, г. псевдо; (речей) назва, назвище, р. назвисько, сов. найменування; П. слава, репутація, популярність, авторитет, зап. імідж. Словник синонімів Караванського
  2. ім'я — [імйа] імеин'і /іимеин'і /імйа, ор. імеинеим /іимеинеим /імйам, мн. імеина, імен два імеин'і /іимеин'і Орфоепічний словник української мови
  3. ім'я — ім'я́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири і́мені Орфографічний словник української мови
  4. ім'я — Добре ім’я ліпше над богацтво. Це прислів'я показує, як в українському народі ціняться добрі люди. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. ім'я — У логіці вираз, який позначає у судженні суб'єкт чи іменну частину присудка і співозначає ознаку предмета, комплекс його рис. Універсальний словник-енциклопедія
  6. ім'я — від і́мені кого, чого. За чиїм-небудь дорученням, проханням. Я, від імені нашого “літературного комітету”, звертаюся до Вас з великим проханням прислати до того альманаха яке-небудь оповідання своє (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  7. ім'я — див. ім'я в логіці Філософський енциклопедичний словник
  8. ім'я — ІМ'Я́ (особиста назва людини та тварини), ІМЕ́ННЯ (ЙМЕ́ННЯ), НАЙМЕ́ННЯ, НАЙМЕНУВА́ННЯ, НА́ЗВИСЬКО розм.; КЛИ́ЧКА (у тварин). За мостом наздогнала її (Килину) машина і її покликали на ім'я (Є. Словник синонімів української мови
  9. ім'я — Ім'я́, імени с. Имя. Ось же і я, що хороше ім'я. Ном. № 2525. Словник української мови Грінченка