1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слава

сла́ва

-и, ж.

1》 Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін.

|| кого. Відомість кого-небудь у певній сфері.

|| Доблесні діла, героїчні подвиги.

|| чого, чия. Той, ким пишаються, хто своїми заслугами, талантом і т. ін. приніс широке визнання, відомість кому-, чому-небудь.

На славу — а) для прославлення кого-, чого-небудь; б) дуже добрий, прекрасний, чудовий; в) дуже добре, прекрасно, чудово; г) дуже.

Тільки [й] слави (слава), що ... розм. — тільки говориться, вважається так (таким), а насправді інакше (інакший).

2》 Загальна думка про кого-, що-небудь; репутація.

|| звичайно у сполуч. зі сл. недобрий, лихий і т. ін. Несхвальна думка про чиїсь дії, вчинки і т. ін.

|| рідко. Честь, добре ім'я.

|| Безчестя, ганьба.

Пускати славу на (про) кого — ославляти, знеславлювати, ганьбити кого-небудь.

3》 перев. у сполуч. зі сл. ходити, піти, розпускати і т. ін. Чутка, звістка про кого-, що-небудь.

|| Поговір, пересуди, розмови.

4》 Вигук, який виражає схвалення, визнання і т. ін.

|| Бойовий поклик, ура.

Слава Ісусу! — Навіки слава!, діал. — форма вітання і відповіді на нього.

Мати славу — а) бути широко відомим, популярним; б) (кого) вважатися ким-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слава — (загальне визнання) популярність, знаменитість, славнозвісність, уроч. безсмертя. Словник синонімів Полюги
  2. слава — сла́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. слава — СЛАВА – НЕСЛАВА Слава. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті; репутація; чутка тощо. Літературне слововживання
  4. слава — Широка популярність; (добра) ім'я, репутація; (козача) геройство, подвиги; (сцени) П. світило, зірка; (ганебна) ганьба, безчестя, обр. лаври Герострата; У ФР. чутка, вістка, поговір; прослава. Словник синонімів Караванського
  5. слава — 1. Частина, на які поділено кафизми; статія; 2. Славослів'я "Слава Отцю і Сину і Святому Духові", яке завершує кожну статтю кафизми; 3. Те саме, що славослів'я мале Словник церковно-обрядової термінології
  6. слава — див. вигадка; наклеп; ура Словник синонімів Вусика
  7. слава — Слава — браво — ура Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: «Гей ну, хлопці, до зброї — на герць погуляти, слави здобувати!» (історична пісня). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  8. слава — СЛА́ВА, и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (прислів'я); Не для слави, – для вас, мої браття... Словник української мови у 20 томах
  9. слава — Добра слава лежить, а лиха далеко біжить. Добра слава про людину не так швидко розходиться, як погана. Пустили лиху славу про неї. Лихо говорять про неї. Слава Богу, що зломив лиш ногу. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. слава — сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Фразеологічний словник української мови
  11. слава — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  12. слава — СЛА́ВА, и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах