слава

ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм., СКАНДА́Л розм., НЕЧЕ́СТЯ заст., НЕ́ЧЕСТЬ заст., ПУБЛІ́КА діал., ОПОРО́КА діал., ОСУ́ДА діал., ОСУДО́ВИСЬКО діал., ОСУДО́ВИЩЕ діал.; СЛА́ВА (перев. зі сл. погана, лиха тощо). Жити неробою — то найбільша ганьба (О. Гончар); Сором! сором! з грецької мови — трійка (А. Кримський); (Кассандра:) Се стид і ганьба — радити таке (Леся Українка); — Ви ясновельможний князь, а я проста козачка.. Вам іграшки, а мені неслава, а мені безчестя (І. Нечуй-Левицький); Безслав'я, наче та болячка, І сон, і їжу одбира (Панас Мирний); Петро й Христя не дивилися в очі одне одному, — такий сором, така наруга їм... Перші дочкою набивалися (І. Косинка); Кому хвала — кому хула (Л. Забашта); (Війт:) Пан шандар (жандарм) нині ваш гість, самі ви його запросили.. Ну, а тепер такий бешкет йому робите (І. Франко); І муз прекрасної науки Він осоромою не вкрив (М. Рильський); (Підгайний:) Прийдеться привселюдно виявити хатній сором!.. отаке позорище! (М. Кропивницький); Ледащиця з мене кпиться, — мені соромота (П. Чубинський); — Стидовище, страмовище! Украсти (книжку) .. та й не признаватися? — почала вона нам сердито виговорювати (Панас Мирний); — Як себе не шкодуєш, то хоч мого імені не ганьби.. Не думав, що доживу до такого страму (М. Зарудний); Танець не робота: хто не вміє, то страмота (прислів'я); Павлик чоло хмурить, очей не підводить: хоч би до нього черга не дійшла, страмовисько на весь клас (К. Гордієнко); — Адже це (одруження) був би чистий скандал для пана Славка! (Л. Мартович); Ні, ніколи од мене не вчуєш, що тебе я люблю.. Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки (А. Кримський); (Кассандра:) Се нечесть, Поліксено, тяжкий сором на голові моїй, отеє слово (Леся Українка); І сміх, і публіка! Била жінка чоловіка (пісня); — Та про мене ж піде опорока в Лубнах поміж козаками. Не вводьте надаремно мене, удову, в славу! — почала благати князя Тодозя (І. Нечуй-Левицький);Людська осуда впала на голову Чумакам (К. Гордієнко); (Текля:) Дивлюся, аж моя хата в стінній газеті намальована! І діжу намалювали, і калюжу, і помийницю... Осудовисько на весь колгосп! (О. Левада); — То ще й від тебе лжа і осудовище? То ще і ти обманюєш мене?! (Л. Костенко); Не дві ночі карі очі Любо цілувала (Катерина), Поки слава на все село Недобрая стала (Т. Шевченко).

ОКРА́СА чого, чия (той, що за своїми позитивними якостями, рисами є гордістю суспільства, середовища, колективу й т. ін.), ОЗДО́БА, ПРИКРА́СА, КРАСА́, СЛА́ВА підсил. Талант Амвросія Бучми міг би стати окрасою будь-якого світового театру в усі часи й епохи (з журналу); Ще в гімназії.. учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (І. Франко); Дядя Ваня був прикрасою не тільки цеху, а й заводу (Ю. Яновський); З кріпосної брами вилетів гусарський полк, краса всіх кінних полків (О. Довженко); Довбуш! Слава опришківства і всієї Гуцульщини (Г. Хоткевич).

РЕПУТА́ЦІЯ (громадська думка про когось, щось), РЕНОМЕ́, І́МІДЖ, СЛА́ВА. Данько мав у школі репутацію недисциплінованого, його звали ледарем (Ю. Мокрієв); Реноме нігіліста незабаром закріпилося за Петрусем непохитно (А. Кримський); За Вами вже чітко імідж прогресивної людини, що замахнулась докорінно оновити суспільство (Б. Олійник); (Руфін:) Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу (Леся Українка).

СЛА́ВА (загальне визнання кого-, чого-небудь як знаменитого, авторитетного і т. ін.), ІМ'Я́ з означ.; ЗНАМЕНИ́ТІСТЬ, СЛАВНОЗВІ́СНІСТЬ, ПРОСЛА́ВА (широка, особлива популярність); ЛА́ВРИ мн. (як символ слави); БЕЗСМЕ́РТЯ уроч. (вічне існування в пам'яті людей як знак загального визнання кого-, чого-небудь); ЛУНА́ розм. (відзвук слави); ХВАЛА́, ПОХВАЛА́ заст., ОСА́ННА заст. (кому, чому — уславлення кого-, чого-небудь). Багатьом з них (бійців) ніколи вже не повернутись до рідної хати.. Пронесуть вони славу Вітчизни своєї по багатьох містах і поляжуть навіки (О. Довженко); Запорука його (А. Бучми) славнозвісності — у народності (П. Тичина); Про козака Мамая не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (О. Ільченко); Вам (борцям) спліта побідні лаври Наша збурена доба, Бо то ви у ній створили Громадянина з раба (М. Чернявський); Я син землі, що родить хліб і мрію. Вона безсмертя кожному дала — Поету, космонавту, гречкосію (Д. Павличко); Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок); Моя книжка — осанна вічному, творчому життю (Уляна Кравченко).

СЛА́ВА вигук, ХВАЛА́, ОСА́ННА церк. (виражає схвалення, визнання і т. ін.). (Єпископ:) Що Бог тобі показує? (Парвус:) Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають "слава"! (Леся Українка); Хвала руці трудівника І розуму невтомі! Хай разом розум і рука живуть у нашім домі! (М. Рильський); Збулось! У нас, у пастирів, месія Родився вчора! — Загуло у Віфлеємі на майдані: — Месія! Іісус! Осанна! (Т. Шевченко).

ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст.; ПОГОЛО́СКА, ПО́ГОЛОС, РО́ЗГОЛОС, ПОГОЛО́СОК (вістка, вірогідність якої не встановлено); ПЛІ́ТКА, СПЛІ́ТКА, ПО́ГОВІР, ПОГОВІ́РКА розм., СЛА́ВА розм., ПО́СЛАВКА розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д (СУДИ́ ТА ПЕРЕСУ́ДИ) розм., ПЕРЕГУ́ДИ розм., ПЕРЕГУ́ДКА розм., ЗВО́ДИ ТА ПЕРЕВО́ДИ діал., ОСУ́ДА діал. (свідомо неправдива або викликана необізнаністю звістка); ШЕ́ПІТ, ШЕ́ПТИ розм. (перев. потаємні); БРЕ́ХНІ, ПОБРЕХЕ́НЬКИ розм. (навмисне викривлені вістки). Чутка про дикий бал у панському дворі пішла по селу й нікого не здивувала (І. Нечуй-Левицький); Той тиждень тільки і було говору та гомону, що за Колісника (Панас Мирний); Прослух між людьми пішов (переклад М. Рильського); Йшли страшні слихи про якогось Кривоноса та його загін, що рубав упень панів (І. Нечуй-Левицький); Тривога обіймала село. Переказам не було кінця (М. Коцюбинський); Пущено було по місту поголоску, що сьогодні засідання суду — закрите (П. Колесник); Недруги пустили поголос, мовби пастух із сином хотіли перевести племінне стадо (К. Гордієнко); Вона вже мусить сама викрити своє ймення, і розголос про се доходить до властей (Леся Українка); Поліна любила переповідати плітки й анекдоти про знайомих (П. Загребельний); — Анеля! І ти можеш допустити на хвилю, що я буду вірити підлим спліткам? (І. Франко); Стала слава на все село Про тую вдову. Не так слава, не так слава, Як той поговір, Що заїздив козак з Січі До вдови на двір (Т. Шевченко); На цілий місяць дала (Мадярка) довгоязиким жінкам предмет для цікавих поговірок і сміху (О. Маковей); Ненька зітхає, а батенько лає; Слава про мене недобра біжить... Суд-пересуд... Але все те минає (романс); Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта зроду не бачив (Марко Вовчок); Здавалося, що треба було б звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (М. Стельмах); Дума б то (жінка) по старовині, щоб і тут пащекувати, та приньметься за зводи та за переводи: а тут їй зараз у рот і сіла жаба (Г. Квітка-Основ'яненко); Смерть не так страшная, як осуда людськая (П. Чубинський); А скільки було шептів та поговорів на її весіллі про те, як і чому вона "піймала" Порицького (Леся Українка); Насті вже давно хотілося провчити бабу, щоб по хатах брехень не розносила (Я. Качура); А добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (П. Гулак-Артемовський). — Пор. 1. пере́су́ди, повідо́млення.