1. Літературне слововживання

слава

СЛАВА – НЕСЛАВА

Слава. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті; репутація; чутка тощо. Не для слави, – для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка); Кімната вийшла на славу (О.Гончар); По цей час живе в народі добра слава про Василя Трубенка (О.Довженко); Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). 2. розм. Поговір; пересуди; неслава. Ріс парубок – росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський); Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м’ясниці Сина привела (Т.Шевченко); – Ой не ходи, Козаче, до мене: Буде слава На тебе й на мене (пісня).

Неслава. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки тощо. На вовка неслава, а їсть овець Сава (приказка); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди? (С.Васильченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слава — (загальне визнання) популярність, знаменитість, славнозвісність, уроч. безсмертя. Словник синонімів Полюги
  2. слава — сла́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. слава — Широка популярність; (добра) ім'я, репутація; (козача) геройство, подвиги; (сцени) П. світило, зірка; (ганебна) ганьба, безчестя, обр. лаври Герострата; У ФР. чутка, вістка, поговір; прослава. Словник синонімів Караванського
  4. слава — 1. Частина, на які поділено кафизми; статія; 2. Славослів'я "Слава Отцю і Сину і Святому Духові", яке завершує кожну статтю кафизми; 3. Те саме, що славослів'я мале Словник церковно-обрядової термінології
  5. слава — див. вигадка; наклеп; ура Словник синонімів Вусика
  6. слава — Слава — браво — ура Слово слава здебільшого виступає в функції іменника: «Гей ну, хлопці, до зброї — на герць погуляти, слави здобувати!» (історична пісня). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. слава — -и, ж. 1》 Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. || кого. Відомість кого-небудь у певній сфері. || Доблесні діла, героїчні подвиги. || чого, чия. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. слава — СЛА́ВА, и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (прислів'я); Не для слави, – для вас, мої браття... Словник української мови у 20 томах
  9. слава — Добра слава лежить, а лиха далеко біжить. Добра слава про людину не так швидко розходиться, як погана. Пустили лиху славу про неї. Лихо говорять про неї. Слава Богу, що зломив лиш ногу. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. слава — сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Фразеологічний словник української мови
  11. слава — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм. Словник синонімів української мови
  12. слава — СЛА́ВА, и, ж. 1. Широка популярність як свідчення загального схвалення, визнання чиїхось заслуг, таланту, доблесті і т. ін. Якщо добре працюватимеш, честь і славу матимеш (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах