Веста

ве́ста

(лат. Vesta)

1. В давньоримській міфології богиня домашнього вогнища.

2. Найяскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета (астероїд).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Веста — Ве́ста 1 іменник жіночого роду, істота давньоримська богиня домашнього вогнища Ве́ста 2 іменник жіночого роду планета Орфографічний словник української мови
  2. Веста — В рим. міфології богиня домашнього вогнища; італ. божество, ототожнюване з грец. Гестією; шанована в образі вічно палаючого вогню в округлій святині на Рим. форумі разом із ларами і пенатами; культом В. займалися весталки. Універсальний словник-енциклопедія
  3. Веста — Богиня домівки, Божа Мати Словник чужослів Павло Штепа
  4. веста — -и, ж. У давньоримській міфології – богиня домашнього вогнища. Великий тлумачний словник сучасної мови