1. Орфографічний словник української мови

Веста

Ве́ста 1

іменник жіночого роду, істота

давньоримська богиня домашнього вогнища

Ве́ста 2

іменник жіночого роду

планета

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Веста — Богиня домівки, Божа Мати Словник чужослів Павло Штепа
  2. веста — -и, ж. У давньоримській міфології – богиня домашнього вогнища. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Веста — ве́ста (лат. Vesta) 1. В давньоримській міфології богиня домашнього вогнища. 2. Найяскравіша і єдина видима неозброєним оком мала планета (астероїд). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. Веста — В рим. міфології богиня домашнього вогнища; італ. божество, ототожнюване з грец. Гестією; шанована в образі вічно палаючого вогню в округлій святині на Рим. форумі разом із ларами і пенатами; культом В. займалися весталки. Універсальний словник-енциклопедія