весталка
веста́лка
іменник жіночого роду, істота
іст.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- весталка — -и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що давала обітницю довічної безшлюбності й цнотливості та зобов'язана була підтримувати невгасимий вогонь у храмі богині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- весталка — Жриця Словник чужослів Павло Штепа
- весталка — ВЕСТА́ЛКА, и, ж. Жриця давньоримської богині Вести. Я тільки безборонно бачу в вікна на вулицях весь ідолянський [ідольський] культ: веселі сатурналії, .. Словник української мови у 20 томах
- весталка — Веста́лка, -та́лки, -та́лці; -та́лки, -та́лок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- весталка — ВЕСТА́ЛКА, и, ж. Жриця давньоримської богині домашнього вогнища Вести, що давала обітницю довічної безшлюбності й цнотливості і зобов’язана була підтримувати невгасимий вогонь у храмі богині. Я тільки безборонно бачу в вікна.. Словник української мови в 11 томах