арбітраж
арбітра́ж
(франц. arbitrage)
1. Спосіб розв’язання спору, коли сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб – арбітрів, обраних за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку.
2. В СРСР орган для розв’язання майнових спорів між підприємствами, установами й організаціями.
3. А. міжнародний – органи, передбачені рядом міжнародних правових актів і Статутом ООН для мирного розв’язання міжнародних спорів.
4. Купівля іноземної валюти чи інших цінностей на одному офіційному валютному ринку і продаж на іншому валютному ринку, щоб дістати прибуток на різниці в курсах валют або цінностей.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- арбітраж — арбітра́ж 1 іменник чоловічого роду розв'язання спорів арбітра́ж 2 іменник чоловічого роду орган, що розв'язує спори розм. Орфографічний словник української мови
- арбітраж — Будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою... Словник із соціальної роботи
- арбітраж — див. СУД. Словник синонімів Караванського
- арбітраж — Суд, посередництво Словник чужослів Павло Штепа
- арбітраж — -у, ч. 1》 Спосіб розв'язання суперечок, конфліктів між юридичними особами. || юр. Орган, що займається розглядом майнових суперечок між установами та підприємствами. 2》 фін. Одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- арбітраж — АРБІТРА́Ж, у, ч. 1. Спосіб розв'язання спорів, що розглядаються відповідними, спеціально уповноваженими на це органами – арбітражними судами. У результаті Віденського арбітражу під Угорщиною залишилось 35 греко-католицьких парафій (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- арбітраж — (англ. аrbitration) спосіб вирішення спірних питань, що можуть виникнути між юридичними особами в процесі їхньої господарської діяльності за посередництва арбітрів. Арбітри обираються безпосередньо юридичними особами або призначаються відповідно до чинного законодавства. Економічний словник
- арбітраж — Арбітра́ж, -жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- арбітраж — АРБІТРА́Ж, у, ч. Розв’язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд; Цюр. У СРСР — орган, що займається розглядом майнових спорів між установами і підприємствами. Словник української мови в 11 томах
- арбітраж — рос. арбитраж (фр. arbitrage) — 1.Спо-сіб розв'язання спорів, коли сторони звертаються до третейського судді (незалежний від сторін, які сперечаються, посередник). Eкономічна енциклопедія