арбітраж

АРБІТРА́Ж, у, ч.

1. Спосіб розв'язання спорів, що розглядаються відповідними, спеціально уповноваженими на це органами – арбітражними судами.

У результаті Віденського арбітражу під Угорщиною залишилось 35 греко-католицьких парафій (з наук. літ.);

Ліга Націй – всесвітня організація, створена для розв'язання міжнародних спорів шляхом арбітражу (із журн.);

// юр. Орган, що займається розглядом майнових спорів між установами і підприємствами.

Державний арбітраж розглядає суперечки і претензії постачальників та одержувачів, що виникають як у момент укладання договорів, так і в період їх виконання (з наук.-попул. літ.).

2. Суд, у якому спір розв'язує суддя-посередник (арбітр).

Спори, пов'язані з укладанням біржових угод, розглядаються в біржовому арбітражі, рішення якого може бути оскаржене в суді або арбітражі (з мови документів).

△ (1) Валю́тний арбітра́ж – купівля іноземної валюти на одному валютному ринку з одночасним її продажем на іншому для одержання прибутку на різниці у валютних курсах.

Основний принцип валютного арбітражу полягає у купівлі певного фінансового активу якнайдешевше з метою його подальшого перепродажу якнайдорожче (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арбітраж — арбітра́ж 1 іменник чоловічого роду розв'язання спорів арбітра́ж 2 іменник чоловічого роду орган, що розв'язує спори розм. Орфографічний словник української мови
  2. арбітраж — Будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою... Словник із соціальної роботи
  3. арбітраж — див. СУД. Словник синонімів Караванського
  4. арбітраж — Суд, посередництво Словник чужослів Павло Штепа
  5. арбітраж — -у, ч. 1》 Спосіб розв'язання суперечок, конфліктів між юридичними особами. || юр. Орган, що займається розглядом майнових суперечок між установами та підприємствами. 2》 фін. Одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. арбітраж — (англ. аrbitration) спосіб вирішення спірних питань, що можуть виникнути між юридичними особами в процесі їхньої господарської діяльності за посередництва арбітрів. Арбітри обираються безпосередньо юридичними особами або призначаються відповідно до чинного законодавства. Економічний словник
  7. арбітраж — арбітра́ж (франц. arbitrage) 1. Спосіб розв’язання спору, коли сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб – арбітрів, обраних за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. арбітраж — Арбітра́ж, -жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. арбітраж — АРБІТРА́Ж, у, ч. Розв’язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд; Цюр. У СРСР — орган, що займається розглядом майнових спорів між установами і підприємствами. Словник української мови в 11 томах
  10. арбітраж — рос. арбитраж (фр. arbitrage) — 1.Спо-сіб розв'язання спорів, коли сторони звертаються до третейського судді (незалежний від сторін, які сперечаються, посередник). Eкономічна енциклопедія