1. Словник із соціальної роботи

арбітраж

Будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

англ. arbitration; нім. Schiedsspruch m –es, -¨e; угор. döntőbiróság; рос. арбитраж.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арбітраж — арбітра́ж 1 іменник чоловічого роду розв'язання спорів арбітра́ж 2 іменник чоловічого роду орган, що розв'язує спори розм. Орфографічний словник української мови
  2. арбітраж — див. СУД. Словник синонімів Караванського
  3. арбітраж — Суд, посередництво Словник чужослів Павло Штепа
  4. арбітраж — -у, ч. 1》 Спосіб розв'язання суперечок, конфліктів між юридичними особами. || юр. Орган, що займається розглядом майнових суперечок між установами та підприємствами. 2》 фін. Одночасні купівля і продаж цінних паперів, валюти і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. арбітраж — АРБІТРА́Ж, у, ч. 1. Спосіб розв'язання спорів, що розглядаються відповідними, спеціально уповноваженими на це органами – арбітражними судами. У результаті Віденського арбітражу під Угорщиною залишилось 35 греко-католицьких парафій (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. арбітраж — (англ. аrbitration) спосіб вирішення спірних питань, що можуть виникнути між юридичними особами в процесі їхньої господарської діяльності за посередництва арбітрів. Арбітри обираються безпосередньо юридичними особами або призначаються відповідно до чинного законодавства. Економічний словник
  7. арбітраж — арбітра́ж (франц. arbitrage) 1. Спосіб розв’язання спору, коли сторони звертаються не в судові органи, а до окремих осіб – арбітрів, обраних за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. арбітраж — Арбітра́ж, -жу, -жеві, -жем Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. арбітраж — АРБІТРА́Ж, у, ч. Розв’язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд; Цюр. У СРСР — орган, що займається розглядом майнових спорів між установами і підприємствами. Словник української мови в 11 томах
  10. арбітраж — рос. арбитраж (фр. arbitrage) — 1.Спо-сіб розв'язання спорів, коли сторони звертаються до третейського судді (незалежний від сторін, які сперечаються, посередник). Eкономічна енциклопедія