біотин
біоти́н
(від грец. βιοτή – життя)
органічна кристалічна речовина, один з вітамінів. Нестача Б. в їжі спричиняє ураження шкіри, м’язову кволість, сонливість тощо. Найбагатші на Б. помідори, дріжджі, яєчний жовток, печінка.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- біотин — біоти́н іменник чоловічого роду вітамін H Орфографічний словник української мови
- біотин — -у, ч. Біологічно активна речовина з групи вітамінів, яка бере участь в біосинтезі кислот і стеринів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- біотин — БІОТИ́Н, у, ч. Біологічно активна речовина групи вітамінів. Біотин відіграє важливу роль в обміні вуглеводів і жирних кислот (з наук.-техн. літ.). Словник української мови у 20 томах