васал

васа́л

(франц. vassal, від лат. vassus – слуга)

1. За середньовіччя в Західній Європі феодал, який одержував земельне володіння від могутнішого феодала-сеньйора (1) і був залежним від нього. Інша назва – феодатарій.

2. Переносно – підлегла, залежна держава або особа.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. васал — васа́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. васал — -а, ч. 1》 У середні віки в Західній Європі – феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей. || У сучасному вжитку також назва знатних підданих (в Росії, Україні та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. васал — ВАСА́Л, а, ч. 1. У середні віки в Західній Європі – феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей. Словник української мови у 20 томах
  4. васал — ВАСА́Л (країна, уряд, організація й т. ін., що в усьому підкоряється тому, від кого або від чого залежить), САТЕЛІ́Т, МАРІОНЕ́ТКА. Боспорські царі стали васалами римських імператорів і слухняно виконували їх накази (з підручника); Сателіти імперіалізму; Імперська маріонетка. Словник синонімів української мови
  5. васал — У середньовіччі вільна людина, яка віддавалася під опіку сеньйора, отримуючи від нього лен; була зобов'язана до послуху й військової повинності стосовно сеньйора. Універсальний словник-енциклопедія
  6. васал — ВАСА́Л, а, ч. 1. У середні віки в Західній Європі феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що й виконував для нього ряд повинностей. Словник української мови в 11 томах