вулкан

вулка́н

(лат. Vulcanus)

1. У римській міфології бог вогню.

2. Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі вулкани.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вулкан — -а, ч. 1》 У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла. 2》 Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан. Згаслий вулкан. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вулкан — [вулкан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу із надр землі вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід, попіл і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  4. вулкан — Місце виверження з надр Землі на поверхню лави, газів і пари, бомб і вулканічного попелу; гора у вигляді конуса, утворена з продуктів вибухів... Універсальний словник-енциклопедія
  5. вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. При виверженні вулкана з кратера вибухами страшенної сили вириваються гарячі гази (Фіз. геогр. Словник української мови в 11 томах
  6. вулкан — Вулка́н, -на; -ка́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вулкан — вулка́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. вулкан — як (мов, ні́би і т. ін.) на вулка́ні, зі сл. бу́ти, жи́ти і под. У тривозі, в передчутті загрози, небезпеки, неприємних подій. Ми живемо як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (М. Фразеологічний словник української мови