вулкан

як (мов, ні́би і т. ін.) на вулка́ні, зі сл. бу́ти, жи́ти і под. У тривозі, в передчутті загрози, небезпеки, неприємних подій. Ми живемо як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (М. Коцюбинський); “Почуваємо себе як на вулкані” — ця приказка висловлює нестабільність, напруженість становища (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вулкан — вулка́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
вулкан — [вулкан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
вулкан — -а, ч. 1》 У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла. 2》 Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан. Згаслий вулкан. Великий тлумачний словник сучасної мови
вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу із надр землі вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід, попіл і т. ін. Словник української мови у 20 томах
вулкан — вулка́н (лат. Vulcanus) 1. У римській міфології бог вогню. 2. Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі вулкани. Словник іншомовних слів Мельничука
вулкан — Місце виверження з надр Землі на поверхню лави, газів і пари, бомб і вулканічного попелу; гора у вигляді конуса, утворена з продуктів вибухів... Універсальний словник-енциклопедія
вулкан — Вулка́н, -на; -ка́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. При виверженні вулкана з кратера вибухами страшенної сили вириваються гарячі гази (Фіз. геогр. Словник української мови в 11 томах