вулкан
ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу викидається розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо.
При виверженні вулкана з кратера вибухами страшенної сили вириваються гарячі гази (Фіз. геогр., 5, 1956, 100);
Пливли повз них дзеркальні бухти, стрімкі зубчасті скелі, уламки колись проваленого у море вулкана (Тулуб, Людолови, І, 1957, 426);
*У порівн. Лісисті тухольські гори задимилися, мов незлічимі вулкани, готовлячись вибухати (Фр., VI, 1951, 57).
◊ Грязьови́й вулка́н — порівняно невелика гора, яка викидає не лаву, а грязь; сальза.
Грязьові вулкани часто мають вигляд гір, що високо підносяться над прилеглими просторами (Геол. Укр., 1959, 652);
Ді́ючий вулка́н — гора, через кратер якої періодично відбувається виверження.
Існують вулкани, які час від часу розряджаються надзвичайно спустошливими виверженнями.. Це діючі вулкани (Наука.., 6, 1958, 56);
Зга́слий (пога́слий) вулка́н — гора, через кратер якої вже не відбувається виверження.
Згаслі вулкани є в багатьох районах Радянського Союзу, особливо ж численні вони на Кавказі (Про вулкани.., 1955, 4).
◊ Як (мов, на́че і т. ін.) на вулка́ні жи́ти (бу́ти і т. ін.) — бути в тривозі, передбачаючи певні події (звичайно неприємні).
Ми живемо, як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (Коцюб., III, 1956, 285).
Значення в інших словниках
- вулкан — вулка́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вулкан — [вулкан] -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- вулкан — -а, ч. 1》 У римській міфології – бог підземних надр, вогню і ковальського ремесла. 2》 Конусоподібна гора з кратером на вершині, з якого час від часу вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід тощо. Діючий вулкан. Згаслий вулкан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вулкан — ВУЛКА́Н, а, ч. Конусоподібна гора з кратером на вершині, через який час від часу із надр землі вивергаються розплавлена лава, гарячі гази, уламки гірських порід, попіл і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- вулкан — вулка́н (лат. Vulcanus) 1. У римській міфології бог вогню. 2. Геологічне утворення, переважно у формі конусоподібної гори з кратером на вершині, через який відбувається виверження лави, гарячих газів, попелу; розрізняють діючі й згаслі вулкани. Словник іншомовних слів Мельничука
- вулкан — Місце виверження з надр Землі на поверхню лави, газів і пари, бомб і вулканічного попелу; гора у вигляді конуса, утворена з продуктів вибухів... Універсальний словник-енциклопедія
- вулкан — як (мов, ні́би і т. ін.) на вулка́ні, зі сл. бу́ти, жи́ти і под. У тривозі, в передчутті загрози, небезпеки, неприємних подій. Ми живемо як на вулкані або краще — ми самі той вулкан, джерело якого сліпий уряд хоче засипати трісками і тим спинити вибух (М. Фразеологічний словник української мови
- вулкан — Вулка́н, -на; -ка́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)