диплом

дипло́м

(франц. diplome, від грец. δίπλωμα – лист, складений удвоє)

1. Офіційний документ про закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння вченого ступеня чи звання.

2. Документ, який засвідчує право організації чи особи на виконання певної дії (напр., на ведення торгівлі).

3. Нагорода за високі досягнення в соціалістичному змаганні, за успіхи на спортивних змаганнях, у конкурсах, виставках тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диплом — Дипло́м, -ма, -мові, у -мі; -пло́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. диплом — (інженера) свідоцтво, посвідчення, АТЕСТАТ; (почесний) грамота. Словник синонімів Караванського
  3. диплом — [диеплом] -ма, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. диплом — 1. середньовічна назва документа; 2. документ, який підтверджує чиюсь кваліфікацію (напр., наукову), уповноваження; 3. виділення, відзначення (напр., у конкурсі). Універсальний словник-енциклопедія
  5. диплом — рос. диплом (фр. diplome, від грец. diploma — аркуш, складений удвоє) — 1. Офіційний документ, що засвідчує закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, надбання професії, одержання вченого звання, ступеня. Eкономічна енциклопедія
  6. диплом — дипло́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. диплом — -а, ч. 1》 Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін. 2》 Документ про надання яких-небудь прав або нагород особі чи установі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. диплом — ДИПЛО́М, а, ч. 1. Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін. Словник української мови в 11 томах