диплом
дипло́м
-а, ч.
1》 Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін.
2》 Документ про надання яких-небудь прав або нагород особі чи установі.
3》 Почесна нагорода, грамота для відзначення окремих осіб та колективів за успіхи на виставках, художніх конкурсах, у спортивних змаганнях тощо.
4》 розм. Дослідження або проект, що виконуються для одержання посвідчення про закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу; дипломна робота.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- диплом — дипло́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- диплом — (інженера) свідоцтво, посвідчення, АТЕСТАТ; (почесний) грамота. Словник синонімів Караванського
- диплом — [диеплом] -ма, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
- диплом — дипло́м (франц. diplome, від грец. δίπλωμα – лист, складений удвоє) 1. Офіційний документ про закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння вченого ступеня чи звання. Словник іншомовних слів Мельничука
- диплом — 1. середньовічна назва документа; 2. документ, який підтверджує чиюсь кваліфікацію (напр., наукову), уповноваження; 3. виділення, відзначення (напр., у конкурсі). Універсальний словник-енциклопедія
- диплом — Дипло́м, -ма, -мові, у -мі; -пло́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- диплом — ДИПЛО́М, а, ч. 1. Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- диплом — рос. диплом (фр. diplome, від грец. diploma — аркуш, складений удвоє) — 1. Офіційний документ, що засвідчує закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, надбання професії, одержання вченого звання, ступеня. Eкономічна енциклопедія