диплом

ДИПЛО́М, а, ч.

1. Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін.

Рада при мені виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури, аби мати офіціальний учительський диплом (Л. Укр., V, 1956, 414);

-А ви ж таки маєте диплом інженера-хіміка (Шовк., Інженери, 1956, 186);

— У тебе ж, Павлушо, тесть пасічник, диплом має (Кучер, Трудна любов, 1960, 557).

2. Документ про надання яких-небудь прав або нагород особі чи установі.

— Наш диплом шляхетства затратився з смертю нашого діда (Коб., III, 1956, 174).

3. Почесна нагорода, грамота для відзначення окремих осіб та колективів за успіхи на виставках, художніх конкурсах, у спортивних змаганнях тощо.

За високі врожаї цукрових буряків колгосп нагороджено дипломом І ступеня і Великою золотою медаллю (Колг. Укр., 4, 1959, 14);

Українським волейболістам вручені перехідний кубок, диплом І ступеня і золоті медалі (Рад. Укр., 5.УІІ 1956, 1).

4. розм. Дослідження або проект, які виконуються для одержання посвідчення про закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу; дипломна робота.

У вересні треба здати шість аркушів креслення. Навесні почнеться робота над дипломом (Собко, Матв. затока, 1962, 245).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диплом — дипло́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. диплом — (інженера) свідоцтво, посвідчення, АТЕСТАТ; (почесний) грамота. Словник синонімів Караванського
  3. диплом — [диеплом] -ма, м. (на) -м'і, мн. -мие, -м'іў Орфоепічний словник української мови
  4. диплом — -а, ч. 1》 Документ про вищу або середню спеціальну освіту, а також про присудження якого-небудь звання, надання вченого ступеня і т. ін. 2》 Документ про надання яких-небудь прав або нагород особі чи установі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. диплом — дипло́м (франц. diplome, від грец. δίπλωμα – лист, складений удвоє) 1. Офіційний документ про закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, про присвоєння вченого ступеня чи звання. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. диплом — 1. середньовічна назва документа; 2. документ, який підтверджує чиюсь кваліфікацію (напр., наукову), уповноваження; 3. виділення, відзначення (напр., у конкурсі). Універсальний словник-енциклопедія
  7. диплом — Дипло́м, -ма, -мові, у -мі; -пло́ми, -мів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. диплом — рос. диплом (фр. diplome, від грец. diploma — аркуш, складений удвоє) — 1. Офіційний документ, що засвідчує закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу, надбання професії, одержання вченого звання, ступеня. Eкономічна енциклопедія