1. Словник іншомовних слів Мельничука

дислокація

дислока́ція

(від дис... і лат. locus – місце)

1. Розміщення (розквартирування) військових частин, з’єднань і установ збройних сил.

2. Порушення форми первинного залягання гірських порід, яке головним чином виникає під впливом внутрішніх сил Землі.

3. Порушення періодичної структури кристалів, що виникає під час їхнього руху або пластичної деформації.

4. Зміщення кісток під час переломів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дислокація — дислока́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дислокація — Дислокация — dislocation — Dislokation — 1) Порушення форми первинного залягання гірських порід, зумовлене головним чином дією внутрішніх сил Землі. Розрізняють тектонічні Д. плікативні, ін’єктивні і диз’юнктивні. Гірничий енциклопедичний словник
  3. дислокація — -ї, ж., книжн. 1》 Розташування, розміщення збройних сил на певній території. 2》 геол. Порушення первинного залягання гірських порід. 3》 Зміщення кісток унаслідок переломів. Дислокація мозку — зміщення головного мозку внаслідок його деформації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дислокація — Пересув, зісув, висув, насув, зруша Словник чужослів Павло Штепа
  5. дислокація — 1. розквартирування установ військових частин збройних сил; 2. порушення структури кристалів; 3. зміщення кісток у людини, тварин внаслідок переломів; 4. порушення тектонічної структури внаслідок переміщення скель вздовж певної поверхні або вузької зони; до д. зараховують, зокрема, скиди. Універсальний словник-енциклопедія
  6. дислокація — ДИСЛОКА́ЦІЯ, ї, ж., книжн. 1. Розташування, розміщення збройних сил на певній території. Машина пішла до місця дислокації партизанського загону (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 552); *Образно. Словник української мови в 11 томах