дислокація
ДИСЛОКА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Розташування, розміщення збройних сил на певній території.
Машина пішла до місця дислокації партизанського загону (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 552);
*Образно. У цьому лісі ми, й заплющивши очі, вже могли визначити дислокацію кожного кущика (Баш, На землі.., 1957, 56).
2. геол. Порушення первинного залягання гірських порід.
В структурі північної частини Донецького кряжа велику роль відіграють розломні дислокації, зокрема насуви (ГеоЛ. Укр., 1959, 571).
3. Зміщення кісток при переломах.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дислокація — дислока́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- дислокація — Дислокация — dislocation — Dislokation — 1) Порушення форми первинного залягання гірських порід, зумовлене головним чином дією внутрішніх сил Землі. Розрізняють тектонічні Д. плікативні, ін’єктивні і диз’юнктивні. Гірничий енциклопедичний словник
- дислокація — -ї, ж., книжн. 1》 Розташування, розміщення збройних сил на певній території. 2》 геол. Порушення первинного залягання гірських порід. 3》 Зміщення кісток унаслідок переломів. Дислокація мозку — зміщення головного мозку внаслідок його деформації. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дислокація — Пересув, зісув, висув, насув, зруша Словник чужослів Павло Штепа
- дислокація — дислока́ція (від дис... і лат. locus – місце) 1. Розміщення (розквартирування) військових частин, з’єднань і установ збройних сил. 2. Порушення форми первинного залягання гірських порід, яке головним чином виникає під впливом внутрішніх сил Землі. Словник іншомовних слів Мельничука
- дислокація — 1. розквартирування установ військових частин збройних сил; 2. порушення структури кристалів; 3. зміщення кісток у людини, тварин внаслідок переломів; 4. порушення тектонічної структури внаслідок переміщення скель вздовж певної поверхні або вузької зони; до д. зараховують, зокрема, скиди. Універсальний словник-енциклопедія