канделябр

канделя́бр

(франц. candelabre, від лат. candelabrum – свічник)

великий свічник з розгалуженнями для свічок чи електричних ламп.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канделябр — канделя́бр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. канделябр — -а, ч. Свічник для кількох свічок або електричних ламп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. канделябр — Свічадло, свічник Словник чужослів Павло Штепа
  4. канделябр — СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л. Словник синонімів української мови
  5. канделябр — Канделя́бр, -ра; -ля́бри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. канделябр — КАНДЕЛЯ́БР, а, ч. Свічник для кількох свічок або електричних ламп. Акації стояли саме в цвіту.. Вони були схожі на здорові срібні канделябри (Н.-Лев., II, 1956, 223); Орлов підвівся, погасив свічки у бронзових канделябрах (Рибак, Помилка.., 1956, 47). Словник української мови в 11 томах
  7. канделябр — (фр. < лат. — гніт, свічка) 1. Переносний світильник для кількох свічок або ламп, що здіймався на одній ніжці або підставці з кількох. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. канделябр — Канделя́бр, -ра м. Канделябръ. Ольга вхопила канделябр, Катерина вхопила другий і всі побігли в коридор на зустріч Турманші. Левиц. Пов. 313. Словник української мови Грінченка