канделябр

канделя́бр

-а, ч.

Свічник для кількох свічок або електричних ламп.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канделябр — канделя́бр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. канделябр — канделя́бр (франц. candelabre, від лат. candelabrum – свічник) великий свічник з розгалуженнями для свічок чи електричних ламп. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. канделябр — Канделя́бр, -ра; -ля́бри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. канделябр — Свічадло, свічник Словник чужослів Павло Штепа
  5. канделябр — СВІЧНИ́К (підставка для свічки, свічок), ПІДСВІ́ЧНИК, СТАВНИ́К церк., ПОСТАВНИ́К церк., СВІ́ТОЧ заст., СТА́ВЕЦЬ заст., ШАНДА́Л заст.; КАНДЕЛЯ́БР (для кількох свічок або електроламп). У гроті були поставлені свічники й запалені свічки (Л. Словник синонімів української мови
  6. канделябр — КАНДЕЛЯ́БР, а, ч. Свічник для кількох свічок або електричних ламп. Акації стояли саме в цвіту.. Вони були схожі на здорові срібні канделябри (Н.-Лев., II, 1956, 223); Орлов підвівся, погасив свічки у бронзових канделябрах (Рибак, Помилка.., 1956, 47). Словник української мови в 11 томах
  7. канделябр — (фр. < лат. — гніт, свічка) 1. Переносний світильник для кількох свічок або ламп, що здіймався на одній ніжці або підставці з кількох. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. канделябр — Канделя́бр, -ра м. Канделябръ. Ольга вхопила канделябр, Катерина вхопила другий і всі побігли в коридор на зустріч Турманші. Левиц. Пов. 313. Словник української мови Грінченка