1. Словник іншомовних слів Мельничука

клієнт

кліє́нт

[від лат. cliens (clientis) – підопічний]

1. У Стародавньому Римі неповноправний клас людей, залежних від покровителя, патрона (1).

2. Особа, що доручила ведення своєї справи адвокатові, захисникові.

3. Постійний відвідувач, покупець, замовник, вкладник тощо.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клієнт — кліє́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клієнт — 1. Постійний покупець або замовник. 2. Особа, яка користується послугами адвоката, нотаріуса і т.д. У соціальній роботі під клієнтом розуміють як окрему людину, так і групу (сім’ю), які потребують допомоги, підтримки, соціального захисту. Словник із соціальної роботи
  3. клієнт — (сталий) відвідувач, замовець, покупець, (лікаря) пацієнт; ЗБ. клієнтура, г. клієнтеля. Словник синонімів Караванського
  4. клієнт — [кл'ійент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. клієнт — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – неповноправний громадянин, який юридично залежав від свого опікуна-патрона. 2》 Особа, що доручила ведення своєї справи адвокатові, нотаріусові тощо. 3》 Постійний відвідувач, замовник, покупець і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клієнт — Відборець, купець, покупець, замовник, відвідувач, відвідач Словник чужослів Павло Штепа
  7. клієнт — КЛІЄ́НТ, а, ч. 1. іст. У Стародавньому Римі – неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона. [Раб:] Ти знаєш чудо?... Словник української мови у 20 томах
  8. клієнт — А, ч. Непевна людина. А що цей клієнт може запропонувати? Словник сучасного українського сленгу
  9. клієнт — (-а) ч. 1. крим., міл. Людина, яка перебуває в розшуку. БСРЖ, 260; СЖЗ, 53. 2. крим., міл. Спільник злодія. БСРЖ, 432; СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 432 // Спільник кишенькового злодія. Словник жарґонної лексики української мови
  10. клієнт — (англ. сlient) людина, з якою ведеться справа, людина, котра платить за послуги. Економічний словник
  11. клієнт — Кліє́нт, -та; кліє́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. клієнт — КЛІЄ́НТ, а, ч. 1. У стародавньому Римі — неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона. [Раб:] Ти знаєш чудо? Сей Руфін прокляв свого клієнта за гріхи — в ту ж ніч, до світа ще умер клієнт (Л. Укр., II, 1951, 533). Словник української мови в 11 томах
  13. клієнт — рос. клиент підопічний) — 1. У Стародавньому Римі неповноправні люди, залежні від покровителя, патрона. 2. Юридична чи фізична особа, яка користується послугами інших — постійний покупець або замовник, вкладник банку, учасник біржі. Eкономічна енциклопедія