1. Словник української мови у 20 томах

клієнт

КЛІЄ́НТ, а, ч.

1. іст. У Стародавньому Римі – неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона.

[Раб:] Ти знаєш чудо? Сей Руфін прокляв свого клієнта за гріхи – в ту ж ніч, до світа ще умер клієнт (Леся Українка);

Патронові в ухо Впустить він трохи отрути, звичайної в їхньому роді, І вже замкнулися двері, вся служба моя ні до чого, – Бо ще ніколи не важив так мало клієнт стародавній... (М. Зеров).

2. юр. Особа, що доручила ведення своєї справи адвокатові, нотаріусові і т. ін.

Тут .. клієнти [адвоката] перешкоджають Начкові в його праці (І. Франко);

Адвокат Залуцький .. був незадоволений поведінкою свого клієнта (П. Козланюк);

Підприємництво у сфері надання юридичних послуг спирається на співробітництво юристів і клієнтів на всіх стадіях консультаційного процесу (із журн.);

Компанія надає індивідуальні юридичні послуги найвищої якості й здатна задовольнити очікування клієнтів (з мови реклами).

3. Постійний відвідувач, замовник, покупець і т. ін.

Між офіціантом і клієнтом встановився щирий і дружній контакт (Л. Дмитерко);

Вони [водовози] обслуговували дальні райони міста, беручи по чотири сотики за відро від постійних клієнтів і п'ять, а то й шість – від принагідних покупців (Ірина Вільде);

Голярі .. вертілися навколо клієнтів, .. різні одеколони пропонували після голення (М. Томчаній);

В нашій фірмі усе дуже дорого, ми робимо ремонти для заможних клієнтів (Є. Кононенко);

Наше бюро з радістю сповіщає вам про гнучку систему знижок для постійних клієнтів (С. Жадан);

// Особа, організація або установа, що їх обслуговує яка-небудь кредитна, торговельна чи промислова організація.

Інвестиційний банк спеціалізується на фінансуванні інвестиційної діяльності своїх клієнтів через надання їм довгострокових кредитів (з навч. літ.);

Клієнт повинен увести реквізити своєї організації, номери банківських рахунків, інформацію про контактну особу (із журн.).

4. інформ. Апаратний або програмний компонент обчислювальної системи, який посилає запити серверу.

Сервер працює за завданнями клієнтів та управляє виконанням їхніх завдань (з наук. літ.);

Термінальні клієнти залежно від їхньої апаратної архітектури можуть не мати інтерфейсів для підключення периферійних пристроїв (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клієнт — кліє́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клієнт — 1. Постійний покупець або замовник. 2. Особа, яка користується послугами адвоката, нотаріуса і т.д. У соціальній роботі під клієнтом розуміють як окрему людину, так і групу (сім’ю), які потребують допомоги, підтримки, соціального захисту. Словник із соціальної роботи
  3. клієнт — (сталий) відвідувач, замовець, покупець, (лікаря) пацієнт; ЗБ. клієнтура, г. клієнтеля. Словник синонімів Караванського
  4. клієнт — [кл'ійент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. клієнт — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – неповноправний громадянин, який юридично залежав від свого опікуна-патрона. 2》 Особа, що доручила ведення своєї справи адвокатові, нотаріусові тощо. 3》 Постійний відвідувач, замовник, покупець і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. клієнт — Відборець, купець, покупець, замовник, відвідувач, відвідач Словник чужослів Павло Штепа
  7. клієнт — А, ч. Непевна людина. А що цей клієнт може запропонувати? Словник сучасного українського сленгу
  8. клієнт — (-а) ч. 1. крим., міл. Людина, яка перебуває в розшуку. БСРЖ, 260; СЖЗ, 53. 2. крим., міл. Спільник злодія. БСРЖ, 432; СЖЗ, 53; ЯБМ, 1, 432 // Спільник кишенькового злодія. Словник жарґонної лексики української мови
  9. клієнт — (англ. сlient) людина, з якою ведеться справа, людина, котра платить за послуги. Економічний словник
  10. клієнт — кліє́нт [від лат. cliens (clientis) – підопічний] 1. У Стародавньому Римі неповноправний клас людей, залежних від покровителя, патрона (1). 2. Особа, що доручила ведення своєї справи адвокатові, захисникові. 3. Постійний відвідувач, покупець, замовник, вкладник тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  11. клієнт — Кліє́нт, -та; кліє́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. клієнт — КЛІЄ́НТ, а, ч. 1. У стародавньому Римі — неповноправний громадянин, що юридично залежав від свого опікуна-патрона. [Раб:] Ти знаєш чудо? Сей Руфін прокляв свого клієнта за гріхи — в ту ж ніч, до світа ще умер клієнт (Л. Укр., II, 1951, 533). Словник української мови в 11 томах
  13. клієнт — рос. клиент підопічний) — 1. У Стародавньому Римі неповноправні люди, залежні від покровителя, патрона. 2. Юридична чи фізична особа, яка користується послугами інших — постійний покупець або замовник, вкладник банку, учасник біржі. Eкономічна енциклопедія