1. Словник іншомовних слів Мельничука

колос

коло́с

(грец. κολοσσός)

1. Мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, встановлена в 280 р. до н. е. в гавані о. Родос.

2. Переносно – предмет, створіння надзвичайно великого розміру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Колос — Ко́лос прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. колос — див. ВЕЛЕТЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. колос — див. високий Словник синонімів Вусика
  4. колос — I [колос] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў (колосок) і -су, м. (на) -с'і (колосся) II [колос] -са, м. (на) -сов'і/-с'і, мн. -сие, -с'іў (велетень) Орфоепічний словник української мови
  5. колос — I кол`ос-а, ч. 1》 заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів. Колос Родоський. 2》 перен. Про кого-, що-небудь виняткове своєю величиною або важливістю. Колос на глиняних ногах — про щось зовні величне, а насправді слабе, готове зруйнуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. колос — 1. велетень, див. гігант 2. це пшениці Словник чужослів Павло Штепа
  7. колос — КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, в якому квітки розміщені вздовж стрижня. Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Словник української мови у 20 томах
  8. колос — Колос повний до землі гнеться, а порожний у гору пнеться. Солідний чоловік тихий та смирний, а дурень гордиться та хвалиться. Пустив голос попід колос. Співаючи жнуть. Хлібороби на Вкраїні жали серпами. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. колос — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
  10. колос — КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок. Словник синонімів української мови
  11. колос — Коло́с, -ло́са; коло́си, -сів, -сам (гр., велетень) ко́лос, -са (одного) і -су (колосся) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. колос — КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня. Колос колосу киває. Колос колосу співає. Ніби скрізь гуде бджола (Черн. Словник української мови в 11 томах
  13. колос — (грец. — велика статуя) Скульптура величезних розмірів або грандіозний архітектурний монумент. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. колос — Колос, -су м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. ум. колосо́к. Словник української мови Грінченка