колос

КО́ЛОС, ч.

1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, в якому квітки розміщені вздовж стрижня.

Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Кидає, сіє, і от уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають... (Б. Грінченко);

По один-однісінький колос цієї пшениці люди приїздили до батька з-під самого Херсона! (Ю. Яновський);

* У порівн. Люди живосилом відірвали Мар'яна від дружини, щось говорили йому, втішали, а він, заплющивши повіки, трусився і гнувся в риданні, мов колос в росі (М. Стельмах).

2. род. у, збірн. Те саме, що коло́сся.

Жито колосом аж об плечі черкається (І. Нечуй-Левицький);

Скільки глянеш – вилискують розгойдані вітром хліба .. Викинули колос, наливаються, половіють (О. Гончар);

На колос, на рясні стеблини, на тиху нехворощ і хвощ сьогодні промінь сонця лине, а завтра йде краплистий дощ (Д. Білоус);

На голові у Ярила вінок з весняних польових квітів.., а в лівій руці пучок житнього колосу (М. Стельмах).

(1) Ко́лос у ко́лос – про однаково великі, рясні або густі рівні колоски.

Надійшли жнива, достигла Василева пшениця – така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок).

КОЛО́С, а, ч.

1. заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів.

Мій провідник обіруч хопив сокиру і вдарив нею в чорний п'єдестал. Захиталася величезна будівля, затремтів до самого вершка і кам'яний колос (І. Франко);

Аретіно писав: “Які колоси з срібла й золота, вже не кажучи про колосів, зроблених з бронзи й мармуру, можуть зрівнятися з тими статуями, які я воздвиг папі Юлію, імператору Карлу, королеві Катерині, герцогу Франческо?“ (П. Загребельний).

2. перен. Про кого-, що-небудь видатне своєю величиною, важливістю, значимістю і т. ін.

Се був хлопиця [хлопчище] величезного росту, плечі як двері, руки як лопати, правдивий колос (І. Франко);

Син коваля, галицький колос рідного слова .. не побоявся навколишньої рутини (Л. Смілянський);

Протягом історичного життя виникали могутні держави-колоси, котрі мечем і підступом підкоряли собі чужі народи, й усе ж кінець кінцем розпадались на свої складові частини (Б. Антоненко-Давидович).

(1) Коло́с Родо́ський – мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса висотою близько 70 м, поставлена у гавані на острові Родос, зруйнована землетрусом у 227 р. до н. е.

Статуя Колоса Родоського вважалася одним із Семи чудес світу: за час свого існування була вона найвищою із статуй (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. На середину зали вийшло чоловік п'ять студентів і між ними, як колос Родоський, Воздвиженський (І. Нечуй-Левицький).

◇ (2) Коло́с на гли́няних нога́х – що-небудь зовні величне, а насправді слабке, невитривале, готове зруйнуватися.

[Мазепа:] Кат сліпий, твій колос На глиняних ногах. А, батогом, Кайданами, катівлями будуєш Ти Русь свою і хочеш проглинуть Україну (Л. Старицька-Черняхівська).