колос

КО́ЛОС (суцвіття більшості злаків), КОЛОСО́К, КОЛОСИ́НА розм. Колос колосу киває, Колос колосу співає (М. Чернявський); Які здоровецькі колоски! І яка їх сила! Як їх густо та рясно! Колосок черкається об колосок. Колоски ніби лізуть з розлогих переярків на горби, на взгір'я (І. Нечуй-Левицький); Ну ж бо на повну силу Руку потисни часу, Спілу, мов колосину, Зерном важку, пальчасту (В. Бичко).

ВЕ́ЛЕТЕНЬ (людина або істота, що виділяється серед інших дуже великим зростом), ВЕ́ЛЕТ, БОГАТИ́Р, ГІГА́НТ підсил., КОЛО́С підсил., ВЕРСТВА́ (ВЕРСТА́), ДИ́ЛДА фам.; ОДОРО́БЛО розм., ОДОРО́БАЛО розм. (перев. про високу незграбну людину). Всі.. були вони (брати) велетні — в батька, і голови їх було видно понад юрбою (Ю. Смолич); В чистім полі під вербою Поліг велет головою (П. Грабовський); Вусатий богатир (сом).. любить закапелки (О. Донченко); Залізні руки турка гнули залізні перила, коли він настирливо вдивлявся в горизонт, ведучи закованого в панцир гіганта (Ю. Яновський); Се був хлопець величезного росту, плечі як двері, ..правдивий колос (І. Франко); Савка.. такий сухий, високий, верстою дражнили (М. Коцюбинський); То був високий під стелю дилда (М. Шеремет); — Насилу повертається оте одоробало по хаті (І. Нечуй-Левицький). — Пор. II. 1. грома́да.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Колос — Ко́лос прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
колос — див. ВЕЛЕТЕНЬ. Словник синонімів Караванського
колос — див. високий Словник синонімів Вусика
колос — I [колос] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў (колосок) і -су, м. (на) -с'і (колосся) II [колос] -са, м. (на) -сов'і/-с'і, мн. -сие, -с'іў (велетень) Орфоепічний словник української мови
колос — I кол`ос-а, ч. 1》 заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів. Колос Родоський. 2》 перен. Про кого-, що-небудь виняткове своєю величиною або важливістю. Колос на глиняних ногах — про щось зовні величне, а насправді слабе, готове зруйнуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
колос — 1. велетень, див. гігант 2. це пшениці Словник чужослів Павло Штепа
колос — КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, в якому квітки розміщені вздовж стрижня. Зінько йде за плугом, руки на чепігах, і радісно йому розкривати землянеє лоно, щоб кинути в його золотеє зерно... Словник української мови у 20 томах
колос — Колос повний до землі гнеться, а порожний у гору пнеться. Солідний чоловік тихий та смирний, а дурень гордиться та хвалиться. Пустив голос попід колос. Співаючи жнуть. Хлібороби на Вкраїні жали серпами. Приповідки або українсько-народня філософія
колос — коло́с (грец. κολοσσός) 1. Мідна статуя давньогрецького бога сонця Геліоса, встановлена в 280 р. до н. е. в гавані о. Родос. 2. Переносно – предмет, створіння надзвичайно великого розміру. Словник іншомовних слів Мельничука
колос — див. суцвіття Універсальний словник-енциклопедія
колос — Коло́с, -ло́са; коло́си, -сів, -сам (гр., велетень) ко́лос, -са (одного) і -су (колосся) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
колос — КО́ЛОС, ч. 1. род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня. Колос колосу киває. Колос колосу співає. Ніби скрізь гуде бджола (Черн. Словник української мови в 11 томах
колос — (грец. — велика статуя) Скульптура величезних розмірів або грандіозний архітектурний монумент. Архітектура і монументальне мистецтво
колос — Колос, -су м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. ум. колосо́к. Словник української мови Грінченка