1. Словник іншомовних слів Мельничука

паралельний

парале́льний

(грец. παράλληλος)

1. Супутній, відповідний;

¤ п-а валюта – грошова система з двома або кількома валютами, які є однаково, без обмежень, законним платіжним засобом, без встановленого законом співвідношення вартості між валютними металами.

2. матем. Той, що не перетинається з чим-небудь при необмеженому продовженні, рівнобіжний;

¤ п-і прямі – прямі лінії, що лежать в одній площині і не перетинаються.

3. фіз. П-е сполучення гальванічних елементів – сполучення елементів, при якому всі однойменні полюси з’єднуються одним провідником.

4. П-е сполучення провідників – таке сполучення, при якому початки всіх провідників з’єднуються в одній точці, а кінці – в іншій.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паралельний — Рівнобіжний. Словник синонімів Полюги
  2. паралельний — парале́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. паралельний — Рівнобіжний; (вираз) варіянтний, синонімічний. Словник синонімів Караванського
  4. паралельний — -а, -е. 1》 Який є паралеллю, утворює з чим-небудь паралель (у 1 знач.), рівнобіжний, рівнолежний. Паралельне сполучення (ввімкнення) — введення в дію двох або більше джерел чи приймачів електричної енергії між двома точками електричного кола. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. паралельний — Парабіжний Словник чужослів Павло Штепа
  6. паралельний — ПАРАЛЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є паралеллю, утворює з чим-небудь паралель (у 1 знач.). Через дві паралельні прямі можна провести тільки одну площину (з навч. літ.); Звернула [Катря] за ріг і вийшла на паралельну глуху вулицю (А. Словник української мови у 20 томах
  7. паралельний — ОДНОЧА́СНИЙ (який здійснюється, відбувається водночас з чим-небудь іншим), РІВНОЧА́СНИЙ, СИНХРО́ННИЙ книжн., ПАРАЛЕ́ЛЬНИЙ рідше, ОДНОРАЗО́ВИЙ рідше. На порозі зимівлі швидко з'являється з берданкою в руках Худяков, ровесник і друг Глушака.. Словник синонімів української мови
  8. паралельний — Парале́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. паралельний — ПАРАЛЕ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є паралеллю, утворює з чим-небудь паралель (у 1 знач.). Через дві паралельні прямі можна провести тільки одну площину (Геом. Словник української мови в 11 томах