пунктуація
пунктуа́ція
(нім. Punktuation, від лат. punctum – крапка)
1. Система правил вживання на письмі розділових знаків.
2. Розставляння розділових знаків.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пунктуація — пунктуа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пунктуація — -ї, ж. 1》 Система розділових знаків. 2》 Система правил уживання на письмі розділових знаків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пунктуація — (грам.) знакорозділ Словник чужослів Павло Штепа
- пунктуація — ПУНКТУА́ЦІЯ, ї, ж. Система правил уживання на письмі розділових знаків. Словник української мови у 20 томах
- пунктуація — ПУНКТУА́ЦІЯ (правила вживання розділових знаків), ІНТЕРПУНКТУА́ЦІЯ. Правила пунктуації; Правопис і інтерпунктуацію лишають тут і скрізь далі таку, як в оригіналі (І. Франко). Словник синонімів української мови
- пунктуація — Пунктуа́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)