реальний

реа́льний

(лат. realis)

1. Дійсний, існуючий.

2. Можливий для виконання, здійсненний.

3. Заснований на врахуванні справжніх умов, відповідний справжньому станові;

¤ р-а заробітна плата – кількість продуктів і послуг, що їх трудящий може придбати й оплатити за одержувану ним номінальну заробітну плату;

¤ р-е училище – в дореволюційній Росії середній навчальний заклад без викладання стародавніх мов, з переважанням математики і природничих наук.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

реальний — реа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
реальний — Дійсний, не УЯВНИЙ; (- науки) практичний, прикладний; Р. реалістичний. Словник синонімів Караванського
реальний — -а, -е. 1》 Який існує в об'єктивній дійсності; дійсний; прот. уявний. || у знач. ім. реальне, -ного, с. Те, що існує в об'єктивній дійсності; протилежне уявне. Великий тлумачний словник сучасної мови
реальний — Існуючий, речевий, див. конкретний Словник чужослів Павло Штепа
реальний — РЕА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який існує в об'єктивній дійсності; дійсний; протилежне уявний. Ваня ніби прокинувся від сну, вступає з книжкового в реальний світ – світ боротьби (М. Шеремет); Сила публіцистики – в реальних фактах і в живих людях (Ю. Словник української мови у 20 томах
реальний — СПРА́ВЖНІЙ (такий, який є насправді, в дійсності), РЕА́ЛЬНИЙ, І́СТИННИЙ, ДІ́ЙСНИЙ, ФАКТИ́ЧНИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ДОСТЕМЕ́ННИЙ розм., СПРАВДЕ́ШНІЙ розм., СПРА́ВДІШНІЙ розм., НЕСТЕМЕ́ННИЙ розм., СУ́ЩИЙ розм., ВЛАСТИ́ВИЙ заст., ІСТО́ТНИЙ заст. Словник синонімів української мови
реальний — Реа́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
реальний — РЕА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який існує в об’єктивній дійсності; дійсний; протилежне уявний. Ваня ніби прокинувся від сну, вступає з книжкового в реальний світ — світ боротьби, політики, де йому належить почесне місце молодого бійця-революціонера (Шер. Словник української мови в 11 томах